На тлі стрімкого зростання ринку «стабільних монет» голова Банку міжнародних розрахунків (BIS) Пабло Ернандес де Кос представив жорстку оцінку їхніх перспектив. Під час симпозіуму ФРС у Джексон-Хоулі він заявив, що стейблкоїни в поточному вигляді не здатні стати надійним засобом платежу в масштабах усієї економіки. За його словами, фундамент цифрової фінансової системи мають скласти зовсім не вони, а токенізовані банківські депозити.
Ключові обмеження «стабільних монет»
Де Кос виділив низку системних проблем, що перешкоджають інтеграції стейблкоїнів у повсякденні розрахунки. Серед них — фрагментація ліквідності, невирішені питання сумісності між різними блокчейн-платформами, складнощі з дотриманням вимог щодо протидії відмиванню грошей (AML), а також прямі ризики для грошового суверенітету держав. На його думку, такі активи можуть бути корисними лише у вузьких спеціалізованих нішах, але не як універсальна платіжна інфраструктура.
Альтернативою, яку просуває BIS, виступають токенізовані депозити. Їхня ключова перевага — збереження прямого зв’язку з банківською системою, що дозволяє органічно вбудовувати блокчейн-технології в існуючу фінансову архітектуру без створення паралельної тіньової системи. Втім, де Кос визнав, що й цей підхід стикається з викликами у сфері регулювання, управління та інтероперабельності.
Посилення нагляду за емітентами
Позиція голови BIS збіглася з публікацією нового дослідження Financial Stability Institute — підрозділу організації. Аналітики вивчили правила випуску стейблкоїнів у різних юрисдикціях і виявили суттєві розбіжності в підходах. Вони пропонують розглядати випуск, погашення та управління резервами як базовий набір функцій емітента. Будь-які додаткові операції — чи то кредитування, стейкінг або кастодіальні послуги — кардинально змінюють профіль ризиків і потребують додаткових захисних механізмів.
Особливе занепокоєння викликає ситуація з небанківськими емітентами. Якщо для традиційних банків обмеження діють у межах консолідованого нагляду, то великі технологічні або криптовалютні гравці можуть обходити їх через окремі юридичні особи. У зв’язку з цим регулятори наполягають на розширенні нагляду з рівня конкретного емітента на всю корпоративну групу.
Конфлікт двох підходів
Позиція BIS різко контрастує з настроями в американських владних колах, які вбачають у стейблкоїнах інструмент зміцнення глобального домінування долара та додаткове джерело попиту на казначейські облігації США. Сам BIS не заперечує технологічну цінність блокчейну, однак пропонує чітко розділити криптоактиви для спеціалізованих сценаріїв та інфраструктуру масових платежів.
За такого розкладу стейблкоїни збережуть важливу роль у криптоекосистемі, транскордонних розрахунках та DeFi, але їхній вплив на традиційну платіжну систему залишиться обмеженим. Основою ж токенізованої фінансової інфраструктури мають стати гроші комерційних банків.
Варто також нагадати про ризики, які BIS уже позначав раніше: емітенти стейблкоїнів тримають значні портфелі короткострокових держоблігацій, і масові погашення токенів можуть спровокувати продажі цих активів, створюючи дестабілізуючий тиск на грошові ринки.
Мій погляд: пропозиція BIS — це спроба зберегти контроль центральних банків над грошовою системою в епоху цифрових активів. Однак ставка на токенізовані депозити виглядає логічною: вони дозволяють отримати переваги блокчейну без ризику фрагментації та втрати монетарного суверенітету. Питання лише в тому, чи зможе банківська система запропонувати таку ж швидкість і доступність, як стейблкоїни, чи регулятори знову опиняться в ролі тих, хто наздоганяє.