У середині серпня з'явилася інформація про те, що Вашингтон готує ультиматум для десятків країн, вимагаючи визначитися, на чиєму боці вони будуть у технологічному протистоянні з Китаєм. Формально це виглядає як черговий виток суперництва наддержав, але за політичним жестом ховається набагато глибша проблема.

Держдепартамент підготував листа для 35 країн, які раніше підписали американську «Заяву про можливості у сфері ШІ». Тим, хто обере китайську структуру, загрожує виключення з ініціативи Pax Silica — проєкту з контролю над ланцюгами постачання моделей, напівпровідників і критично важливих корисних копалин. До американської ініціативи приєдналися близько двох десятків держав, але особливу увагу привертає Казахстан: країна увійшла в обидві коаліції одночасно, і саме її подвійна позиція викликає занепокоєння у Вашингтоні.

Пекін діє симетрично. Улітку голова КНР Сі Цзіньпін оголосив про створення Всесвітньої організації співпраці у сфері ШІ, просуваючи китайські технології як альтернативу американському впливу. Однак, на мою оцінку, розстановка сил уже не така однозначна. США зберігають першість у фундаментальних дослідженнях і розробці передових моделей, але Китай стрімко скорочує відставання — насамперед в ефективності, прикладному застосуванні технологій і робототехніці.

Вимога обрати сторону — це не демонстрація переваги, а симптом. Американська модель ШІ насилу витримує конкуренцію з китайською ставкою на відкритість і низькі ціни. Політичний тиск став спробою компенсувати те, чого не вдається досягти ринковими методами.

Економіка, яка не сходиться

Ключова вразливість американського підходу — розрив між інвестиціями та реальною віддачею. З 2023 року технологічні гіганти США спрямували в ШІ сотні мільярдів доларів, але монетизація залишається мінімальною. У Microsoft капітальні витрати за рік досягли $116 млрд, а прямий виторг від ШІ-бізнесу оцінюється в $40–45 млрд. Співвідношення вкладень до виторгу підскочило зі звичних 7–10% до 35%, а грошовий потік за сім років зріс лише в 1,6 раза при зростанні виторгу в 2,7 раза.

Становище конкурентів не краще. Google уперше показала від'ємний операційний грошовий потік, припинила зворотний викуп акцій і за п'ятнадцять місяців наростила борг із $30 млрд до $120 млрд. Amazon пішла в мінус на $25 млрд за півріччя, а Meta витрачає на ШІ 97% операційного потоку. Прямі доходи непорівнянні з масштабом витрат: Microsoft 365 Copilot зібрав близько 30 млн підписок проти інвестицій у $190 млрд, у Google потенційний виторг від підписок і API оцінюється в $15–20 млрд при вкладеннях у $200 млрд.

Уся ця конструкція тримається на надії: після консолідації ринку американські компанії розраховують диктувати ціни та нарешті окупити витрати. Саме цю перспективу й руйнує Китай.

Китайська ставка на дешевизну та відкритість

Замість гонки за «інтелектом» будь-якою ціною китайські розробники зробили ставку на ефективність витрат і відкритий доступ. Показовий приклад — DeepSeek V4 Flash: модель коштує майже безкоштовно, близько $0,08 за мільйон вхідних токенів, але видає продуктивність на рівні американських флагманів весни 2026 року.

Відповіддю стало вимушене зниження цін з боку OpenAI. Модель GLM-5.3 від Z.ai за ціни близько $2,5 за мільйон токенів вийшла на рівень між версіями GPT-5.5 і GPT-5.6 і до того ж оптимізована під китайські прискорювачі Huawei, знижуючи залежність від Nvidia. Результат позначився на ринку безпосередньо: за даними найбільшого маршрутизатора трафіку OpenRouter, рік тому на американські моделі припадало 75–85% запитів, а зараз 60–70% трафіку за токенами забезпечують китайські рішення — DeepSeek, GLM та інші.

Причина проста: для масових завдань на кшталт генерації коду, обробки даних і агентного виконання бізнесу не потрібна дорога «геніальність». Потрібні надійність, швидкість і низька ціна — і все це пропонує Китай.

Викладаючи потужні моделі майже безкоштовно, Китай знецінює американські вкладення: кожен такий реліз зсуває планку цін униз і позбавляє США можливості будь-коли окупити гігантські інвестиції.

Паритет технологій і ціна ізоляції

Розрив у якості, за рахунок якого американці розраховували утримувати премію, у масовому сегменті майже зник. Флагмани рівня GPT-5.6 і Opus-5 ще лідирують у складних завданнях на кшталт наукових міркувань, але моделі Kimi K3, GLM-5.3 і Qwen-3.8 впритул наблизилися до них, працюючи при цьому помітно швидше та дешевше. Такими темпами вже у 2027 році Китай здатен вийти вперед.

Особливо показове становище Google: володіючи даними, чипами та інженерами, компанія все ж поступилася лідерством і тепер відіграється за рахунок дешевих моделей і демпінгу. Це вказує на системний недолік американського підходу — ставку на масштаб обчислень без належної оптимізації.

Економічна слабкість і штовхає Вашингтон до політичних заходів. Вимогу обрати сторону я трактую як ознаку вразливості: США намагаються адміністративно ізолювати Китай від глобального ринку, оскільки ринковими способами зберегти збут дорогих моделей уже не виходить. Така стратегія несе серйозні ризики. Світ може розколотися на два технологічні блоки з дублюваними стандартами, країни, що розвиваються, через примус здатні демонстративно покинути американську коаліцію, а обмеження лише прискорять розробку Китаєм власних чипів та алгоритмів.

Підсумкова картина парадоксальна. За вкладеннями США далеко попереду, але ці гроші не окупаються та нарощують борги; за реальним використанням Китай уже домінує в масовому сегменті; за технологіями досягнуто паритету з тенденцією не на користь Америки. Адміністративні бар'єри рідко спрацьовують, якщо продукт конкурента дешевший і достатньо хороший, тому штучна ізоляція ризикує лише прискорити формування незалежного китайського ШІ-блоку.

Мій висновок: ультиматум Вашингтона — не сила, а визнання слабкості. Ринок уже проголосував за ефективність, і політичні заходи навряд чи змінять цей вибір — вони лише прискорять фрагментацію глобальної технологічної екосистеми.