Квантові обчислення стоять на порозі нової ери, і йдеться не лише про потужність кубітів, а й про їхнє обслуговування. Компанія QuEra Computing, один із лідерів у розробці квантових систем на нейтральних атомах, представила результати експерименту, в якому ІІ-агент Claude від Anthropic не просто допоміг, а самостійно створив і протестував програму для автоматичного відновлення робочої частоти лазера. Це важливий крок до зниження залежності комерційних квантових установок від ручної праці висококваліфікованих інженерів.
Суть проблеми проста: у квантових комп'ютерах QuEra лазери керують атомами-кубітами, і будь-яке відхилення частоти — через температуру, вібрації чи тиск — призводить до збоїв. Раніше відновлення складних відмов займало у досвідченого оператора від п'яти до десяти хвилин. Тепер же, під час контрольної серії з 700 випробувань, створений Claude контролер успішно повернув лазер у цільовий стан 695 разів, показавши результативність 99,3%.
Як ІІ переписав правила гри
Для експерименту QuEra використала специфікацію Model Hardware Standard (MHS), розроблену спільно з Anthropic і дослідницьким центром HHMI Janelia. MHS надає агенту стандартизований, але безпечний доступ до обладнання, зберігаючи апаратні блокування та аварійну зупинку. Робочий процес було розділено на чотири ролі, які виконували окремі екземпляри Claude: один генерував гіпотези, інший писав код, третій запускав програму, а четвертий аналізував результати. Інженери лише задавали межі експерименту та контролювали кожен етап.
Результат вражає. Існуючий раніше скрипт QuEra відновлював лазер у 58% випадків, витрачаючи близько 150 секунд на спробу. Claude підвищив цей показник до 96%, скоротивши час до шести секунд. У складних випадках відновлення займало 10–14 секунд, що все одно в рази швидше, ніж ручна робота спеціаліста.
Налаштування як мистецтво
Але на цьому експеримент не закінчився. QuEra поставила перед ІІ амбітніше завдання — не просто усувати збої, а покращити стабільність усієї системи. Якість фіксації частоти залежить від 12 взаємопов'язаних параметрів зворотного зв'язку. За 16 годин агент провів 363 експерименти, знизивши показник залишкової помилки RMS з 15,7 до 1,55 мВ. З параметрами, підібраними Claude, система не втрачала фіксацію жодного разу за 19 годин, тоді як із ручним налаштуванням це відбувалося в середньому 1,6 раза на годину.
Примітно, що Claude не просто скопіював дії інженера. Він додатково придушив резонансний шум близько 220 кГц приблизно в 1000 разів, що залишилося непоміченим під час ручного налаштування. Це свідчить про те, що ІІ здатен знаходити неочевидні рішення, які можуть вислизнути від людини.
Обмеження та перспективи
Варто зазначити, що пілот проводився на окремому стенді, а не на діючих квантових процесорах. Робота агента вимагала постійного контролю, і інженери кілька разів зупиняли його, коли він обирав зовні правдоподібний, але помилковий напрямок. Крім того, Claude відчував труднощі з проблемами, що виникають безпосередньо у фізичному обладнанні, оскільки його уявлення ґрунтується на програмних даних. Тим не менш, наступний етап — перенесення контролера на реальні системи та створення окремого інструменту для налаштування.
Мій погляд: Цей експеримент — не просто чергова демонстрація можливостей ІІ. Це сигнал про те, що автоматизація складних фізичних систем стає реальністю. Здатність ІІ не лише відновлювати, а й оптимізувати параметри швидше та точніше за людину, відкриває шлях до масштабніших і надійніших квантових установок. Питання лише в тому, як швидко ми зможемо довірити ІІ повний контроль над такими критично важливими системами, і які нові ризики це створить.