Впровадження токенізованих депозитів у масовий обіг — це не просто технологічний апгрейд банківської інфраструктури, а потенційний тригер для фундаментальної перебудови моделі фондування. Миттєві перекази, які лежать в основі цієї інновації, можуть підірвати стабільність ресурсної бази кредитних організацій та суттєво обмежити їхню здатність видавати позики. До такого висновку дійшли економісти Федерального резервного банку Далласа Розі Леві та Шріні Рамасвамі у своєму останньому аналітичному звіті.

Токенізовані депозити — це цифрова форма банківських зобов'язань, розміщена на розподіленому реєстрі. На відміну від стейблкоїнів, вони залишаються всередині банківської системи і можуть приносити власникам відсотковий дохід. Головний козир технології — розрахунки в реальному часі. Однак саме ця особливість, на думку аналітиків, таїть у собі приховану загрозу.

Сьогодні значна частина депозитів залишається «якірною» для банків завдяки інерції клієнтів та технічним бар'єрам для швидкого переміщення коштів. Ці залишки дають кредитним організаціям передбачуваність: вони можуть з високою точністю прогнозувати, як довго гроші залишаться на балансі. Токенізація руйнує цю модель. Клієнт отримує можливість миттєво переказувати кошти туди, де ставка вища, а програмовані функції взагалі автоматизують цей процес.

Особливе занепокоєння авторів викликають ІІ-агенти. У зв'язці зі смарт-контрактами вони теоретично зможуть самостійно моніторити дохідність і переміщувати токенізовані депозити між банками без участі власника, що багаторазово прискорить відтік коштів за найменшої зміни кон'юнктури.

Модельні розрахунки: ефект до $700 млрд

Леві та Рамасвамі кількісно оцінили, як зміна поведінки депозитів позначиться на здатності банків до трансформації строків. За їхніми розрахунками, близько 80% відсоткового ризику, який американські банки приймають при розміщенні довгострокових активів, підтримується поточними характеристиками депозитів. Це еквівалентно приблизно $5,8 трлн із сукупних $7 трлн такої експозиції.

Якщо середній строк перебування депозитів на балансі скоротиться на 10%, сукупна здатність банків приймати відсотковий ризик зменшиться на $580 млрд в еквіваленті 10-річних активів. Ще чутливішим виявиться зростання кореляції депозитних ставок із ринковими: збільшення на 10% дасть ефект близько $700 млрд.

Важливо розуміти: ці цифри не означають прямого скорочення кредитування на аналогічну суму. Йдеться про зміну здатності банків утримувати активи з відсотковим ризиком. Теоретично банки можуть компенсувати втрати за рахунок залучення більш довгострокового фінансування, але такий борг обходиться значно дорожче за депозити. «Це, ймовірно, негативно вплине на вартість кредитування для споживачів і бізнесу», — наголошують автори.

Нова реальність: більше ліквідності, менше кредитів

Ще один наслідок — зміна структури балансів. Якщо токенізовані депозити дозволять клієнтам виводити великі суми практично миттєво, банкам стане складніше прогнозувати щоденні відтоки. У стресових сценаріях регуляторні моделі почнуть вважати такі зобов'язання менш стабільними, що змусить фінустанови нарощувати запаси високоліквідних активів — резервів і казначейських облігацій США. Це, своєю чергою, скоротить частку коштів, доступних для менш ліквідних вкладень, включно з кредитами підприємствам і домогосподарствам.

Показово, що загальний розмір депозитної бази системи може не зменшитися — гроші просто швидше мігруватимуть між банками. Ризик виникає саме через непередбачуваність залишків для кожного окремого гравця.

Як наочний приклад автори наводять бразильську систему миттєвих платежів Pix. До I кварталу 2026 року нею користувалися близько 200 млн активних клієнтів, а місячний обсяг операцій сягнув $650 млрд. Дослідження Центрального банку Бразилії за 2025 рік показало: активне використання Pix супроводжувалося зростанням запасів ліквідних активів (передусім держоблігацій) і зниженням кредитного посередництва. Хоча Pix не є повним аналогом токенізованих депозитів, досвід Бразилії дає репрезентативну картину можливих наслідків.

Індустрія прискорюється

Аналіз з'являється на тлі стрімкого розвитку банківських блокчейн-проєктів. 26 серпня 39 банківських асоціацій американських штатів створили альянс BankChain, який планує запустити у 2027 році загальнонаціональну блокчейн-мережу з підтримкою токенізованих депозитів і програмованих розрахунків. У червні JPMorgan Chase, Citigroup, Bank of America та Wells Fargo оголосили про створення власної інфраструктури для банківських ончейн-грошей через The Clearing House. А 19 серпня HSBC і Standard Chartered провели першу реальну міжбанківську транзакцію з токенізованими депозитами на блокчейн-інфраструктурі SWIFT.

Автори дослідження слушно зазначають, що напрям перебуває на ранній стадії, і підсумкові наслідки залежатимуть від архітектури систем і правил міжбанківської взаємодії. Однак уже зараз очевидно: банкам доведеться адаптуватися до нової реальності, де швидкість руху грошей стає головним чинником нестабільності.

Мій коментар: ринок явно недооцінює системні ризики, які несуть токенізовані депозити. Поки вся увага прикута до ефективності розрахунків і зниження витрат, регуляторам варто паралельно розробляти механізми, що запобігають «цифровому набігу» на банки. Інакше ми можемо отримати кризу ліквідності нового типу, де класичні інструменти центральних банків виявляться малоефективними.