Економіка Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР) вступає у фазу контрольованого, але відчутного уповільнення. Мій аналіз макроекономічних трендів показує, що темпи зростання ВВП знизяться з 4,3% у 2025 році до 4,2% у 2026-му і далі до 3,6% у 2027 році. Однак без безпрецедентного сплеску інвестицій у штучний інтелект падіння було б куди драматичнішим.
Згідно зі свіжими розрахунками Moody’s Analytics, регіон зараз функціонує в режимі «двушвидкісної» економіки. З одного боку, колосальний попит на ІІ-інфраструктуру буквально підживлює експортний сектор і промислове виробництво. З іншого — внутрішнє споживання та інвестиції задихаються під тягарем інфляції та жорсткої монетарної політики.
Експортний двигун на повному ходу
Головними бенефіціарами ІІ-буму стали країни, глибоко інтегровані в глобальні ланцюги постачання напівпровідників і пам’яті. Візьмемо Південну Корею: за перше півріччя 2026 року експорт товарів досяг $496,7 млрд, продемонструвавши зростання на 48,4% у річному обчисленні. Особливо вражає динаміка поставок напівпровідників, які підскочили на 162,6% до $192,4 млрд, уже перевищивши попередній річний рекорд лише за шість місяців.
Ще показовішим є зростання торгівлі продукцією інформаційно-комунікаційних технологій. Тут експорт досяг рекордних $253,9 млрд із приростом 120,5%. Ключову роль відіграли напівпровідники та твердотілі накопичувачі (SSD), що забезпечили 83,7% цього показника. Очевидно, що глобальні капітальні витрати на ІІ-сервери та дата-центри безпосередньо конвертуються в замовлення для азійських виробників.
Тайвань також демонструє феноменальні результати: експорт за січень-червень зріс на 47,1% до $416,6 млрд, а ВВП за перше півріччя додав 14,15%. Влада острова навіть переглянула річний прогноз зростання в бік підвищення — до 11,05%.
Примітний факт: за розрахунками Nikkei і Mitsubishi UFJ Research and Consulting, Південна Корея та Тайвань уперше в історії одночасно обігнали Японію за обсягом експорту за півріччя, тоді як японський показник становив близько $384,4 млрд. Сінгапур також не залишився осторонь — його електронний не нафтовий експорт у червні зріс на 105,1% у річному вимірі, а поставки інтегральних схем — на 115,4%.
Приховані дисбаланси та внутрішні ризики
Однак за цими блискучими цифрами ховається тривожна реальність. У багатьох економіках регіону внутрішній попит залишається нижчим за допандемійні тренди та середньосвітові показники. Високі ціни на енергоносії та продовольство продовжують стискати реальні доходи населення, прискорюючи інфляцію.
Для центральних банків це створює класичну дилему: боротьба з інфляцією вимагає підвищення ставок, але це додатково охолоджує і без того слабке споживання. Тому, як я й очікував, регулятори регіону у 2026 році діють вкрай обережно, віддаючи перевагу помірному посиленню умов.
Особливе занепокоєння викликає той факт, що залежність від технологічного експорту робить регіон вкрай уразливим до розвороту інвестиційного циклу. Ми вже бачимо ознаки можливої паузи: зростання цін на електроніку, локальні дефіцити обладнання та, що найтривожніше, рекордні оцінки технологічних акцій, які все більше відриваються від фундаментальних показників.
Південна Корея тут перебуває в зоні найбільшого ризику, оскільки виробники пам’яті отримали левову частку вигод від ІІ-буму. Якщо капітальні витрати на дата-центри та прискорювачі почнуть скорочуватися, експортний імпульс швидко згасне, оголивши структурну слабкість економіки.
Мій висновок: ІІ-бум — це палиця з двома кінцями. Зараз він маскує фундаментальні проблеми АТР, але в разі корекції на ринку технологій регіон може зіткнутися з подвійним ударом: одночасним спадом експорту та внутрішнього споживання. Інвесторам варто бути готовими до підвищеної волатильності та переглянути стійкість своїх портфелів до можливого охолодження технологічного циклу.