Азійсько-Тихоокеанський регіон вступає у фазу помірного, але стійкого сповільнення. Мій аналіз макроекономічних індикаторів показує, що темпи зростання ВВП АТР знизяться з 4,3% у 2025 році до 4,2% у 2026-му і далі до 3,6% у 2027-му. Однак ключовий висновок, який я роблю на основі свіжих даних Moody’s Analytics, полягає в тому, що без безпрецедентного буму штучного інтелекту падіння було б значно болючішим.
Економіку регіону найточніше описує термін «двушвидкісна». З одного боку, ми спостерігаємо вибухове зростання експортних галузей, пов’язаних із виробництвом напівпровідників та ІІ-обладнання. З іншого — внутрішнє споживання та традиційні сектори задихаються від інфляції та жорсткої монетарної політики. Саме цей дисбаланс і визначає поточну динаміку.
Експортні чемпіони: Корея та Тайвань на хвилі ІІ
Найяскравіше технологічний цикл проявився в Південній Кореї. За перше півріччя країна наростила експорт до $496,7 млрд, що на 48,4% перевищує торішній результат. При цьому поставки напівпровідників підскочили на 162,6%, досягнувши $192,4 млрд — цей показник уже побив річний рекорд лише за шість місяців. Особливої уваги заслуговує динаміка ІКТ-сектору: експорт зріс на 120,5% до рекордних $253,9 млрд, причому 83,7% цієї суми забезпечили чипи та твердотілі накопичувачі (SSD). Очевидно, що глобальні інвестиції в ІІ-сервери стали головним драйвером.
Тайвань демонструє схожу картину. Експорт за січень-червень зріс на 47,1% до $416,6 млрд, а ВВП за перше півріччя додав вражаючі 14,15%. Влада вже переглянула прогноз на весь 2026 рік у бік підвищення — до 11,05%. Примітно, що за розрахунками Nikkei та Mitsubishi UFJ, уперше в історії експорт Південної Кореї та Тайваню одночасно перевищив японський показник, який становив близько $384,4 млрд.
Сінгапур також опинився серед бенефіціарів. У червні електронний не нафтовий експорт країни зріс на 105,1% у річному обчисленні, а поставки інтегральних схем — на 115,4%. Це прямий наслідок стійкого попиту на компоненти для ІІ-інфраструктури.
Зворотний бік буму: внутрішні дисбаланси
Однак за фасадом потужних експортних показників ховається тривожна реальність. Внутрішній попит у більшості економік регіону залишається нижчим за допандемійні тренди та середньосвітові рівні. Високі ціни на енергоносії та продовольство прискорюють інфляцію, скорочуючи реальні доходи населення. Це ставить центральні банки перед складним вибором: боротися з інфляцією через підвищення ставок чи підтримувати слабке споживання. Moody’s зазначає, що у 2026 році регулятори обрали помірний шлях, але цей компроміс не вирішує структурних проблем.
Особливо показовим є розрив усередині окремих країн. На Тайвані високотехнологічний сектор став головним локомотивом, але вигоди від зростання розподіляються вкрай нерівномірно, залишаючи позаду сферу послуг, традиційну промисловість та малий бізнес.
Ризики: коли драйвер стає загрозою
Головна небезпека, яку я бачу в поточній конфігурації, — це надмірна залежність регіону від інвестиційного циклу в ІІ. Зростання цін на електроніку та локальні дефіцити обладнання вже вказують на перегрів. Ралі технологічних акцій підняло оцінки до рекордних рівнів, що підвищує вразливість до корекції.
У зоні особливого ризику перебуває Південна Корея, де виробники пам’яті отримали максимальну вигоду від ІІ-буму. Будь-яке сповільнення інвестицій у дата-центри та сервери миттєво вдарить по експортних доходах. Додатковий тиск створюють дорогий капітал та високі ціни на енергію, що збільшують операційні витрати операторів інфраструктури.
Moody’s оцінює ризики для базового сценарію як зміщені в бік погіршення. Серед ключових загроз — тривалий енергетичний шок, нові торговельні обмеження, корекція фінансових ринків та різке охолодження ІІ-буму. Раніше фахівці Банку міжнародних розрахунків уже попереджали, що інвестиційна активність навколо штучного інтелекту, яка підтримала світову економіку у 2025 році, сама стає джерелом макрофінансових ризиків.
Моя експертна думка: регіон опинився в пастці власного успіху. ІІ-інфраструктура — це потужний, але циклічний драйвер. Поки він компенсує слабкість внутрішніх ринків, але стійке зростання вимагає диверсифікації. Країнам АТР варто було б активніше використовувати експортні надприбутки для стимулювання внутрішнього попиту та зниження залежності від одного технологічного циклу, інакше корекція в секторі ІІ може спровокувати глибший спад, ніж прогнозується.