Всупереч домінуючому наративу про революційну дешевизну криптовалют, емпіричне дослідження Банку Італії ставить під сумнів ефективність стейблкоїнів у сфері міжнародних переказів. Використовуючи методологію «таємного покупця», регулятор провів серію реальних транзакцій і дійшов несподіваних висновків, які важливо враховувати під час оцінки майбутнього платіжної інфраструктури.
Реальні цифри: від 0,3% до 9%
У межах експерименту було здійснено 200 переказів у USDC (USD Coin) десятьма маршрутами, що з'єднують Італію з Аргентиною, Бразилією, ПАР, ОАЕ та Японією. Сукупні витрати на одну операцію варіювалися від 0,3% до 9% від суми. Такий розкид повністю нівелює цільовий орієнтир ООН щодо зниження вартості переказів нижче 3% до 2030 року. Показово, що сам транзакційний шар блокчейну коштував у середньому лише 0,4% — уся маржа поглиналася на периферійних етапах.
Вузькі місця — поза блокчейном
Аналіз виявив, що основні витрати виникають під час конвертації фіатних валют, поповнення біржових рахунків та виведення коштів готівкою. Ці процеси, як і раніше, контролюються традиційними банками та біржами. Наприклад, переказ з ОАЕ до Італії виявився недоступним для банківського поповнення, що змусило дослідників використати кредитну картку з комісією 3,8%, довівши підсумкову вартість до майже 9%.
Порівняння з еталонним сервісом Wise показало, що стейблкоїни були дешевшими лише на трьох маршрутах із семи. Це повністю руйнує міф про безумовну цінову перевагу криптоактивів. Швидкість також не стала перевагою: там, де працюють системи миттєвих платежів (бразильський Pix, європейський TIPS), кошти доходять швидше, ніж через стейблкоїни, а в ПАР переказ займав один-два робочі дні — як звичайний банківський.
Особливу увагу в доповіді приділено регуляторній динаміці. Європейська MiCA визнана однією з найбільш опрацьованих моделей, однак її жорсткість має побічні ефекти. Як показав досвід Японії, посилення правил не знижує попит, а «відводить» користувачів у нерегульовані гаманці, створюючи нові ризики для фінансової системи.
Мій експертний висновок: дослідження Банку Італії — це тверезий сигнал для всіх, хто вірить у миттєву дезінтермедіацію фінансів. Технологія розподіленого реєстру поки що не вирішує проблему «останньої милі» та ліквідності. Поки стейблкоїни не інтегруються безпосередньо з локальними платіжними системами та не отримають доступ до банківської інфраструктури без комісій, їхня конкурентна перевага залишиться ефемерною. Ключова битва за транскордонні перекази вестиметься не в коді, а у сфері регулювання та партнерств із традиційними гравцями.