Всупереч поширеній думці, стейблкоїни не стали «срібною кулею» для міжнародних переказів. Мій аналіз свіжого дослідження Банку Італії, проведеного методом «таємного покупця», показує: використання USDC для транскордонних транзакцій не дає стійкої цінової переваги перед класичними банківськими каналами.
Цифри, які тверезять
Регулятор протестував перекази на 200 USDC за десятьма реальними маршрутами, що з'єднують Італію з Аргентиною, Бразилією, ПАР, ОАЕ та Японією. Підсумкові витрати варіювалися від 0,3% до 9% від суми — розкид, який повністю перекриває цільовий орієнтир ООН у 3% до 2030 року.
Ключовий висновок: сам блокчейн-переказ коштує копійки — у середньому 0,4% від загальних витрат. Основні витрати виникають на «входах» і «виходах»: поповнення біржового рахунку, конвертація валют і виведення коштів отримувачу. Ці етапи, як і раніше, контролюються банками та біржами, а не децентралізованою інфраструктурою.
Показовим є маршрут ОАЕ — Італія. Через недоступність банківського переказу відправнику довелося поповнювати рахунок кредитною карткою, комісія становила 3,8%, що роздуло підсумкову вартість до майже 9%. Це яскравий приклад того, як інфраструктурні обмеження з'їдають усю ефективність стейблкоїнів.
Порівняння з Wise та традицією
При зіставленні із середньосвітовою комісією Світового банку в 6,4%, стейблкоїни дійсно виглядають дешевшими на всіх маршрутах, окрім ОАЕ. Однак у битві з сервісом Wise картина вже неоднозначна: USDC виграв за ціною на трьох напрямках і програв на чотирьох. Про якусь системну перемогу говорити не доводиться.
Швидкість транзакцій теж не стала революцією. Там, де працюють внутрішні системи миттєвих платежів, на кшталт бразильської Pix або європейської TIPS, кошти доходять за хвилини. У ПАР же переказ у стейблкоїнах зайняв один-два робочі дні — рівно стільки ж, скільки звичайний банківський платіж.
Мій висновок: технологія, як і раніше, паразитує на legacy-інфраструктурі, яку нібито має замінити. Регуляторне навантаження, включно з MiCA, лише посилює цей ефект, заганяючи користувачів у нерегульовані гаманці.
Як експерт, я бачу тут не вирок стейблкоїнам, а вказівку на точку зростання. Поки емітенти та біржі не вирішать проблему «останньої милі» — дешевого введення та виведення фіату — стейблкоїни залишаться нішевим інструментом для криптоентузіастів, а не масовою альтернативою банкам. Інвесторам варто враховувати це при оцінці довгострокового потенціалу проєктів, орієнтованих на грошові перекази.