Центральний банк Італії провів масштабне практичне дослідження, щоб з'ясувати, чи дійсно стейблкоїни можуть стати дешевою альтернативою традиційним трансграничним переказам. Результати виявилися не на користь цифрових активів: у більшості випадків вони не дають стійкої цінової переваги, а іноді й узагалі обходяться дорожче.
Експеримент із реальними грошима
Методом «таємного покупця» аналітики регулятора провели 200 реальних переказів у стейблкоїні USDC за десятьма маршрутами, що з'єднують Італію з Аргентиною, Бразилією, ПАР, ОАЕ та Японією. Загальна вартість операцій коливалася від 0,3% до 9% від суми переказу. Це безпосередньо перетинається з цільовим орієнтиром ООН — знизити вартість грошових переказів до 3% до 2030 року.
Розбір кожного етапу показав, що сам блокчейн-переказ обходився в середньому лише в 0,4% від загальної суми. Основні витрати виникали при поповненні рахунку на біржі, конвертації валют і виведенні готівки отримувачу. Ці операції, як і раніше, прив'язані до традиційних банків і платіжних інфраструктур, які стейблкоїни якраз і намагаються обійти.
Де стейблкоїни програють
Найбільш показовим є маршрут з ОАЕ до Італії. Банківський переказ відправнику виявився недоступним, тому довелося використовувати кредитну картку, за поповнення якої списали комісію в 3,8%. У підсумку сукупна вартість переказу досягла майже 9%.
Для порівняння: середньосвітова комісія за перекази, за оцінками Світового банку, становить 6,4%. Однак якщо зіставляти стейблкоїни з традиційними каналами по кожній країні окремо, то USDC виявлявся дешевшим лише на деяких напрямках. При прямому порівнянні з сервісом Wise стейблкоїни виграли на трьох маршрутах і програли на чотирьох.
Швидкість теж не завжди на користь
Час транзакцій також сильно відрізнявся. У Бразилії та Європі, де працюють системи миттєвих платежів Pix і TIPS, кошти доходили менш ніж за 20 хвилин. А от у ПАР переказ у стейблкоїнах тривав один-два робочі дні — стільки ж, скільки звичайний банківський переказ.
Окремо дослідники зазначили, що посилення регулювання, як у випадку з японськими правилами, не знижує попит на стейблкоїни, а лише відводить користувачів у нерегульовані гаманці. Це ставить перед законодавцями складне питання: як балансувати між захистом інвесторів і збереженням привабливості легальних каналів.
Мій висновок: стейблкоїни поки що не стали «вбивцею» традиційних переказів. Їхня перевага розкривається лише в країнах зі слабкою банківською інфраструктурою, але навіть там витрати на вхід і вихід з'їдають усю вигоду. Доти, доки фіатні «шлюзи» залишаються дорогими, говорити про революцію в грошових переказах передчасно.