Мій аналіз свіжого дослідження Банку Італії, проведеного методом «таємного покупця», приводить до несподіваного висновку: стейблкоїни не дають стійкої цінової переваги перед традиційними каналами переказів. Це ставить під сумнів один із головних наративів криптоіндустрії.
Центральний банк Італії провів масштабний експеримент, протестувавши перекази в USDC на суму 200 доларів за десятьма реальними маршрутами. Напрямки включали Аргентину, Бразилію, ПАР, ОАЕ та Японію. Результати виявилися неоднозначними та вкрай повчальними для всіх, хто вірить у «революцію дешевих переказів».
Реальна вартість блокчейн-переказів
Сукупні витрати на одну операцію варіювалися від 0,3% до 9% від суми. Такий розкид повністю перекриває цільовий орієнтир ООН — знизити вартість міжнародних переказів нижче 3% до 2030 року. При цьому сам ончейн-переказ займав у середньому лише 0,4% від загальних витрат. Основні витрати припадали на поповнення рахунку на біржі, конвертацію валюти та видачу готівки отримувачу.
Показовим є маршрут з ОАЕ до Італії. Банківський переказ для відправника виявився недоступним, і довелося оплачувати кредитною карткою. За її поповнення списали комісію в 3,8%, через що підсумкова вартість операції підскочила майже до 9%. Саме ці «шви» — фіатні входи та виходи — з'їдають усю економію блокчейну.
Порівняння з традиційними сервісами
Середня світова комісія за переказ, за даними Світового банку, становить 6,4% — це помітно вище за ціль ООН у 3%. Однак при порівнянні з сервісом Wise за тими самими напрямками стейблкоїни виявилися дешевшими лише на трьох маршрутах і дорожчими на чотирьох. Говорити про безумовну вигоду не можна.
Швидкість також не стала перевагою. Там, де працюють миттєві платіжні системи, наприклад бразильська Pix або європейська TIPS, кошти доходили менш ніж за 20 хвилин. У ПАР, де такої інфраструктури немає, перекази в стейблкоїнах тривали один-два робочі дні — стільки ж, скільки звичайний банківський переказ.
Регуляторний парадокс
Окремо дослідники розібрали світове регулювання стабільних монет. Європейська MiCA визнана однією з найбільш опрацьованих моделей, і Circle залишається головним постачальником стейблкоїнів, що відповідають вимогам закону. Однак жорсткі правила несуть і витрати: в Японії посилення вимог не знизило попит, а лише «відвело» користувачів у нерегульовані гаманці.
Мій висновок: технологія все ще спирається на ті самі установи, які намагається обійти. Поки стейблкоїни не вирішать проблему дешевого входу та виходу з фіату, їхня перевага залишиться теоретичною. Інвесторам і користувачам варто уважніше дивитися на реальні витрати, а не на маркетингові обіцянки «миттєвих і безкоштовних» транзакцій.