Російські законодавці серйозно розглядають перехід від добровільного до обов'язкового маркування контенту, створеного за допомогою великих мовних моделей. Йдеться про поправки до нещодавно ухваленого закону про ШІ та Цивільного кодексу, які зараз активно опрацьовуються в робочих групах.
Згідно з підготовленим проєктом, користувачі та компанії будуть зобов'язані позначати зображення, аудіо та відео, згенеровані нейромережами. Ініціатива виходить від робочої групи Ради при президенті РФ з кодифікації цивільного законодавства під керівництвом голови комітету Держдуми з державного будівництва Павла Крашеніннікова. Розгляд поправок заплановано на 19 серпня.
Ключові зміни та невизначеності
Чинна редакція закону про ШІ не містить обов'язкових вимог до маркування, однак новий проєкт кардинально змінює підхід. Формат, зміст і порядок розміщення попередження визначить уповноважений державний орган, хоча конкретне відомство поки не названо. Важливий нюанс: формулювання «створено із застосуванням» може охоплювати й матеріали, лише відредаговані нейромережею, при цьому мінімальна частка ШІ-контенту в проєкті не встановлена.
Залишається відкритим питання про відповідальність: хто має ставити позначку — автор чи розповсюджувач? Проєкт не вводить спеціальної відповідальності та не пояснює, хто перевірятиме наявність позначки. Також незрозуміло, чи збережеться позначка при перенесенні файлу між платформами. У поточній версії творці аудіо та візуального контенту з використанням фундаментальних моделей повинні лише надати можливість розмістити попередження.
Великі платформи з добовою аудиторією понад 500 000 російських користувачів зобов'язані забезпечити технічну можливість для такого маркування. Норма про маркування має набрати чинності 1 березня 2027 року, однак строки внесення поправок до Держдуми поки не визначені.
Аргументи проти та міжнародний контекст
Учасники обговорення скептично оцінюють ініціативу. На їхню думку, обов'язкове маркування не стане панацеєю від дипфейків: зловмисники продовжуватимуть використовувати закордонні сервіси та поширювати немарковані матеріали. Більше того, норма може ускладнити роботу з російськими ШІ-сервісами, не вирішуючи при цьому кореневої проблеми.
Експерти також вказують на передчасність таких вимог: у світі поки вивчають, наскільки технічно можливо зберегти машиночитану позначку при подальших маніпуляціях із контентом. Суттєві рішення виносяться в підзаконні акти, що створює додаткову правову невизначеність. Представники технологічних компаній побоюються, що постійне нагадування про маркування лише погіршить сприйняття ШІ-технологій користувачами.
Тим часом міжнародний досвід показує: Китай уже впровадив змішану модель із видимими та прихованими позначками, а європейський AI Act вимагає від провайдерів машиночитаного маркування та розкриття походження дипфейків. Росії, ймовірно, варто рухатися в тому ж напрямку, але з урахуванням локальної специфіки.
Мій погляд: Ініціатива логічна, але її реалізація викликає питання. Без чіткого визначення відповідальності та технічних стандартів обов'язкове маркування ризикує перетворитися на формальність, яку легко обійти. Ринку потрібні не стільки нові заборони, скільки робочі механізми верифікації контенту, які не створять надмірне навантаження на бізнес.