Питання маркування контенту, створеного за допомогою великих мовних моделей, знову опинилося в центрі уваги російських законодавців. Судячи з останніх ініціатив, маркування зображень, аудіо та відео, згенерованих штучним інтелектом, може стати не добровільним, а суворо обов'язковим. Йдеться про поправки до нещодавно ухваленого закону про ШІ та Цивільного кодексу, які зараз активно опрацьовуються на експертному рівні.
Суть законодавчої ініціативи
Робоча група при Раді з кодифікації цивільного законодавства підготувала проєкт, який кардинально змінює підхід до регулювання. Якщо чинна редакція закону лише рекомендує повідомляти про використання нейромереж, то нова ініціатива вводить жорстку вимогу. При цьому формулювання «створено із застосуванням» викликає багато питань: під нього можуть підпадати навіть матеріали, лише відредаговані ШІ, без чіткого зазначення мінімальної частки машинного втручання.
Найбільш проблемні зони — відсутність ясності в тому, хто саме має ставити позначку: автор контенту чи платформа, що його поширює. Також не визначено, чи має маркування зберігатися при перенесенні файлів між різними сервісами та хто контролюватиме дотримання норми. Великі платформи з добовою аудиторією понад 500 000 користувачів уже зобов'язані технічно забезпечити можливість проставлення такої позначки, але конкретний уповноважений орган поки не названо.
Критика та ризики
У професійній спільноті ініціатива зустрічає серйозний опір. Мій аналіз показує, що головний аргумент проти — неефективність боротьби з дипфейками. Творці шкідливого контенту легко обійдуть вимогу, використовуючи зарубіжні сервіси, що не підпадають під російську юрисдикцію, та поширюючи матеріали в обхід маркування. Більше того, норма може створити ілюзію контролю, тоді як реальні ризики лише посиляться.
Технологічна неготовність — ще один камінь спотикання. Світова спільнота досі не дійшла до єдиного стандарту збереження машиночитаних позначок при подальших маніпуляціях із контентом. Передчасне впровадження обов'язкових вимог може не лише не вирішити проблему, а й загальмувати розвиток вітчизняних ШІ-сервісів, створюючи зайві бюрократичні бар'єри.
Міжнародний контекст та перспективи
Цікаво, що у світі вже є орієнтири для наслідування. Китайський підхід, де сервіси додають видимі та приховані позначки, а платформи їх перевіряють, виглядає більш цілісним. Європейський AI Act також вимагає від провайдерів машиночитаного маркування, а від розповсюджувачів — розкриття походження дипфейків. Цілком імовірно, що Росія зрештою прийде до змішаної моделі, що поєднує обов'язкові вимоги для великих гравців та рекомендаційні для решти.
Поки проєкт перебуває на стадії обговорення, і остаточна форма норми залежатиме від того, який варіант оберуть розробники поправок. Враховуючи складність і неоднозначність питання, я очікую, що фінальна редакція буде суттєво доопрацьована. Однак сам факт руху в бік обов'язкового маркування — важливий сигнал для ринку: регулювання ШІ в Росії стає більш зрілим і системним, що в довгостроковій перспективі може створити більш прозоре та безпечне цифрове середовище.