У російському правовому полі назріває тектонічний зсув: маркування зображень, аудіо та відео, створених за допомогою великих мовних моделей, може перестати бути справою добровільною. Йдеться про поправки до нещодавно ухваленого закону про ШІ та Цивільного кодексу, які зараз активно опрацьовуються в надрах робочої групи Ради при президенті РФ.
Суть законодавчої ініціативи
Проєкт, підготовлений під керівництвом голови комітету Держдуми з державного будівництва Павла Крашеніннікова, передбачає кардинальну зміну підходу. Чинна редакція закону лише рекомендує позначати синтетичний контент, тоді як нова ініціатива вводить жорстку вимогу. При цьому конкретне відомство, яке відповідатиме за розробку формату та порядку нанесення попереджувальних позначок, у тексті поки не названо — це залишає широке поле для маневру та потенційних суперечок.
Ключова інтрига криється у формулюванні «створено із застосуванням». Воно може бути витлумачене розширено, охоплюючи не лише повністю згенеровані матеріали, а й ті, що зазнали редагування нейромережею. Відсутність мінімального порогу частки ШІ-контенту в проєкті лише додає невизначеності. Незрозуміло також, хто несе відповідальність за маркування — творець чи розповсюджувач, і чи має мітка «переживати» перенесення файлу між платформами.
Аргументи проти та ризики для бізнесу
В експертній спільноті ініціатива зустрічає серйозний опір. Головний тезис критиків: обов'язкове маркування не стане панацеєю від дипфейків. Зловмисники, які використовують закордонні сервіси, легко обійдуть вимогу, тоді як російські розробники та користувачі отримають зайвий адміністративний тягар. Існує й тонша проблема: фільтри на фотографіях формально також є результатом роботи ШІ, що при широкому тлумаченні може призвести до абсурдних ситуацій і погіршити сприйняття технології масовим користувачем.
Особливе занепокоєння викликає перенесення всіх суттєвих рішень у підзаконні акти. Це, на думку низки учасників ринку, створює підґрунтя для необмеженого розширення переліку ресурсів, що підпадають під регулювання, і розмиває відповідальність. Показово, що великі платформи з добовою аудиторією понад 500 000 російських користувачів уже зобов'язані технічно забезпечити можливість нанесення таких міток. Рамкова стаття закону має набрати чинності 1 березня 2027 року, однак строки внесення самих поправок до Держдуми залишаються туманними.
Міжнародний контекст і висновки
Росія тут не самотня. Китай уже рухається шляхом змішаної моделі, де сервіси додають як видимі, так і приховані мітки, а платформи перевіряють їх наявність. Європейський AI Act також зобов'язує провайдерів забезпечувати машиночитане маркування. Однак ключова відмінність у тому, що закордонні підходи більш детально опрацьовані в частині відповідальності та технічної реалізації.
Мій експертний погляд: поспішне запровадження обов'язкового маркування без чітких технічних стандартів і механізмів контролю ризикує перетворитися на формальність, яка створить ілюзію регулювання, але не вирішить проблему довіри до контенту. Ринку потрібна не стільки сама норма, скільки зрозуміла дорожня карта її реалізації, що враховує інтереси всіх учасників — від розробників до кінцевих споживачів.