Конкуренція змусить російські банки знизити спреди на криптовалюту
Старт банківських операцій із криптовалютою в Росії супроводжуватиметься завищеними спредами, однак утримати націнку в 5–7% і вище на конкурентному ринку не вдасться. До такого висновку я приходжу, аналізуючи поточну кон'юнктуру та логіку формування ціни в регульованому контурі.
Ключовий фактор, який визначить підсумкову вартість для клієнта, — це не апетити банку, а витрати на ліквідність, готовність користувача переплачувати за регульований сервіс і різниця зі звичними фіатними каналами переказів. На початковому етапі банкам доведеться закладати в ціну значні витрати: на комплаєнс, хеджування та створення нової інфраструктури. В окремих продуктах маржа може сягати кількох базисних пунктів, що неминуче позначиться на кінцевому спреді.
Чому високі спреди — тимчасове явище
Однак стійкі спреди в 5–7% і вище на конкурентному ринку — це економічний нонсенс. У міру виходу на ринок кількох банків та інших регульованих гравців маржа почне стискатися досить швидко. Ринок, а не регулятор, формуватиме підсумковий спред. Він складеться з глобальної ціни криптоактиву, вартості ліквідності, хеджування, інфраструктури та маржі конкретного банку.
Центральний банк Росії, як я бачу, зосередиться на правилах доступу, складі учасників та інфраструктурі, але не встановлюватиме конкретні котирування на купівлю та продаж. Тому в різних банків націнка може суттєво відрізнятися, особливо на старті. Усередині ж окремого банку спред залежатиме від кількості активних користувачів продукту, обсягу реальної клієнтської ліквідності та вартості ліквідності на балансі. Вторинними факторами залишаться інфраструктурні та юридичні витрати.
Хто виграє битву за клієнта
У цій гонці перемога дістанеться тому, у кого більший маркетинговий бюджет і вища готовність ризикувати заради домінування в новій економіці. Йдеться не лише про кваліфікованих інвесторів. Чим більше постачальників ліквідності та конкуренції між банками, тим ближчі ціни до ринкових. Механізм тут нагадує валютний ринок, а не продукт з адміністративно встановленим тарифом.
Масовий клієнт за саме слово «банк» сьогодні платити не готовий. Це пов'язано з рівнем стресу роздрібної аудиторії з 2022 року: російський користувач погоджується на багато сценаріїв, щоб закрити свою потребу, окрім одного — невиправдано високої вартості послуги. А ось заможні клієнти — інша історія. Великий капітал продовжує переміщатися між країнами, і при середньому чеку в 3–5 млн рублів людина готова платити за швидкість, прозорість і відсутність проблем. Кому такий клієнт віддасть перевагу — власному бухгалтеру чи російському банку, — питання риторичне.
Мій висновок: короткостроковий сплеск спредів неминучий, але він лише відображає витрати переходу до регульованого ринку. Середньострокова динаміка очевидна — конкуренція та великі клієнти прискорять зниження маржі до рівня, порівнянного з традиційними фінансовими інструментами.