Конкуренція між банками обрушить спреди на криптовалюту в Росії: прогноз ринку
Російський банківський сектор готується до повноцінного виходу на ринок криптовалютних операцій, і, на мою оцінку, ключовим драйвером зниження націнок стане саме конкурентна боротьба, а не дії регулятора. На старті цього напряму спреди неминуче будуть вищими, ніж на класичних криптобіржах, однак утримати маржу на рівні 5–7% і вище в умовах відкритого ринку банкам навряд чи вдасться.
Чому стартові спреди будуть високими, але недовго
На початковому етапі банки змушені закладати в ціну для клієнта цілий комплекс витрат: вартість ліквідності, комплаєнс-процедури, хеджування ризиків та створення нової інфраструктури. В окремих продуктах націнка на цьому тлі може сягати кількох базисних пунктів, що цілком зрозуміло з точки зору економіки запуску.
Однак стійкими такі спреди не будуть. Щойно на ринок вийдуть кілька великих банків та інших регульованих гравців, маржа почне стискатися стрімкими темпами. Ринок, а не регулятор, стане головним арбітром ціноутворення. Підсумковий спред складатиметься з глобальної ціни криптоактиву, вартості ліквідності, хеджування, інфраструктурних витрат та маржі конкретного банку.
Центральний банк Росії, судячи з усього, зосередиться на правилах доступу, складі учасників та інфраструктурі, а не на встановленні конкретних котирувань. Це означає, що в різних банків націнка може суттєво відрізнятися, і саме це різноманіття стане ґрунтом для цінової війни.
Хто переможе в боротьбі за клієнта
У цій гонці перевагу отримає той, у кого більший бюджет на маркетинг і вища готовність ризикувати заради домінування в новій економіці. Йдеться не лише про професійних інвесторів. Чим більше постачальників ліквідності і чим вища конкуренція між банками, тим ближчими будуть ціни до ринкових. Механізм тут нагадує валютний ринок, а не продукт з адміністративно встановленим тарифом.
Масовий клієнт сьогодні не готовий переплачувати просто за слово «банк». Рівень стресу роздрібної аудиторії з 2022 року високий, і користувач згоден на багато сценаріїв заради закриття своїх потреб, окрім одного — невиправдано високої вартості послуги. Великий капітал, натомість, продовжує мігрувати між юрисдикціями, і при середньому чеку в 3–5 млн рублів людина готова платити за швидкість, прозорість і відсутність проблем. І тут питання про те, кому такий клієнт віддасть перевагу — власному бухгалтеру чи російському банку, — риторичне.
Мій висновок: банки, які першими вибудують ефективну модель ліквідності і не намагатимуться компенсувати інфраструктурні витрати за рахунок клієнта, захоплять левову частку ринку. Спреди в 5–7% — це тимчасове явище, і вже в середньостроковій перспективі ми побачимо їх стиснення до рівня, порівнянного з позабіржовими майданчиками.