Новини криптоміра

Російський банківський сектор готується до запуску операцій із криптовалютою, і перші кроки на цьому шляху, схоже, будуть пов'язані із завищеними спредами. Однак довго утримувати націнку в 5–7% і вище на конкурентному ринку не вдасться. Це не питання бажання банків заробити, а радше питання ринкової механіки та зрілості клієнтської бази.

Чому стартові спреди будуть високими

На початковому етапі банкам доведеться закладати в ціну значні витрати: вартість ліквідності, комплаєнс-процедури, хеджування ризиків та створення нової інфраструктури. В окремих продуктах націнка може сягати кількох базисних пунктів, що цілком зрозуміло на тлі відсутності налагоджених процесів та обмеженої кількості учасників.

Однак стійкий спред у 5–7% — це аномалія, яка не має права на існування в умовах здорової конкуренції. Щойно на ринок вийдуть кілька великих банків та інших регульованих гравців, маржа почне стискатися. Ринок, а не регулятор, визначатиме підсумкову ціну. Спред складатиметься з глобальної ціни активу, вартості ліквідності, хеджування та інфраструктурних витрат конкретного банку.

Роль регулятора та внутрішні чинники

Центральний банк Росії, найімовірніше, зосередиться на правилах доступу, складі учасників та інфраструктурі, а не на встановленні конкретних котирувань. Це означає, що в різних банків націнка може суттєво відрізнятися. Усередині одного банку спред залежатиме від кількості активних користувачів, реальної ліквідності в стакані та вартості ліквідності для самого банку. Інфраструктура та юридична конструкція — вторинні.

Механізм ціноутворення нагадуватиме валютний ринок, а не продукт з адміністративно встановленим тарифом. Чим більше постачальників ліквідності та конкуренція, тим ближчі ціни до ринкових. Це класичний сценарій, який ми вже спостерігали в інших сегментах фінансового ринку.

Хто виграє в боротьбі за клієнта

Масовий клієнт сьогодні не готовий переплачувати лише за слово «банк». Рівень стресу роздрібної аудиторії з 2022 року високий, але це не означає, що користувач погоджується на необґрунтовані націнки. Інша картина у заможних клієнтів. Великий капітал продовжує мігрувати між країнами, і за середнього чека в 3–5 млн рублів людина готова платити за швидкість, прозорість та відсутність проблем. Питання лише в тому, кому він довірить свої кошти — власному бухгалтеру чи російському банку. Відповідь видається очевидною.

Мій погляд: банки, які першими вибудують чесну та прозору модель ціноутворення, захоплять левову частку ринку. Ті, хто спробує отримати надприбуток на старті, ризикують залишитися не біля діла, щойно конкуренція стане реальною. Ринок сам розставить пріоритети, і це лише питання часу.