Новини криптоміра

Російський банківський сектор готується до повноцінного входу у світ цифрових активів, і перші кроки на цьому шляху супроводжуватимуться високими комісіями. Однак, як показує мій аналіз ринкових механізмів, завищені спреди — це тимчасове явище, яке швидко зійде нанівець під тиском конкуренції.

Стартові умови для банківських операцій із криптовалютою помітно відрізнятимуться від класичних криптобірж. На початковому етапі націнка у 5–7% і вище може здаватися нормою, але втримати такі цифри на конкурентному ринку не вдасться жодному гравцю. Ключовий фактор тут — не бажання банку заробити, а реальна вартість ліквідності, готовність клієнта переплачувати за регульований контур і різниця зі звичними фіатними каналами переказів.

Чому спреди спочатку зростуть, а потім підуть униз

На старті банкам доведеться закладати в ціну значні витрати: вартість ліквідності, комплаєнс-процедури, хеджування ризиків і створення нової інфраструктури. В окремих продуктах націнка легко сягне кількох базисних пунктів. Однак, щойно на ринок вийдуть кілька великих банків та інших регульованих учасників, маржа почне стрімко стискатися.

Важливо розуміти, що спред — це не адміністративна величина, яку встановлює регулятор. Він формується ринком і складається з глобальної ціни криптоактиву, вартості ліквідності, хеджування, інфраструктурних витрат і маржі конкретного банку. Центральний банк регулюватиме правила доступу, склад учасників та інфраструктуру, але не диктуватиме конкретні котирування на купівлю та продаж. Тому в різних банків націнка може суттєво відрізнятися, особливо на перших етапах.

Усередині окремого банку спред залежатиме від кількості активних користувачів продукту, обсягу реальної користувацької ліквідності в стакані та вартості власної ліквідності, яку необхідно тримати на балансах у значних обсягах. Інфраструктура та юридична конструкція — фактори вторинні, хоча й немаловажні.

Хто виграє гонку за клієнта

Перемога в цій гонці дістанеться тому, у кого більший маркетинговий бюджет і вища готовність ризикувати заради домінування в новій економіці. Йдеться не лише про кваліфікованих інвесторів. Чим більше постачальників ліквідності та чим вища конкуренція між банками, тим ближчі ціни будуть до ринкових. Механізм тут нагадує валютний ринок, а не продукт з адміністративно встановленим тарифом.

Масовий клієнт за саме слово «банк» зараз платити не готовий. Рівень стресу роздрібної аудиторії з 2022 року залишається високим: російський користувач погоджується на багато сценаріїв, щоб закрити свою потребу, але не на невиправдано високу вартість послуги. Зовсім інша картина у заможних клієнтів. Великий капітал продовжує переміщуватися між країнами, і за середнього чека у 3–5 млн рублів людина готова платити за швидкість, прозорість і відсутність проблем. Питання, кому такий клієнт віддасть перевагу — власному бухгалтеру чи російському банку, — залишається риторичним.

Мій погляд: банки, які першими побудують надійну та прозору інфраструктуру, отримають значну перевагу. Однак їхня маржа буде швидко розмита новими гравцями. У довгостроковій перспективі виграють ті, хто зробить ставку на швидкість і зручність для великого капіталу, а не на спробу втримати високі комісії.