Конкуренція змусить російські банки знизити спреди на криптовалюту
Запуск банківських операцій із криптовалютою в Росії розпочнеться із завищених спредів, однак утримати націнку в 5–7% і вище на конкурентному ринку не вдасться. До такого висновку я приходжу, аналізуючи поточну динаміку та експертні оцінки у сфері транзакційного банкінгу й платежів.
Ключовий фактор, який визначить ціну для клієнта, — це не стільки бажання банку заробити, скільки реальна вартість ліквідності, готовність клієнта переплачувати за регульований контур і різниця зі звичними фіатними каналами переказів. На старті банкам доведеться закладати в ціну витрати на комплаєнс, хеджування та створення нової інфраструктури. В окремих продуктах націнка може сягати кількох базисних пунктів, але така ситуація не буде стійкою.
У міру виходу на ринок нових банків та інших регульованих учасників маржа почне стискатися досить швидко. Ринок, а не регулятор, зрештою сформує справедливий спред. Він складеться з глобальної ціни криптоактиву, вартості ліквідності, хеджування, інфраструктури та маржі конкретного банку. Банк Росії, як я бачу, зосередиться на правилах доступу, складі учасників та інфраструктурі, але не встановлюватиме конкретні котирування на купівлю та продаж. Тому націнка в різних банків може суттєво відрізнятися.
Хто виграє в боротьбі за клієнта
Усередині окремого банку спред залежатиме від кількості активних користувачів продукту, обсягу реальної клієнтської ліквідності та вартості забезпечення на балансах. Вторинні фактори — витрати на інфраструктуру та юридичну конструкцію. Перемога дістанеться тому, у кого більший маркетинговий бюджет і вища готовність ризикувати заради домінування в новій економіці. Йдеться не лише про кваліфікованих інвесторів.
Чим більше постачальників ліквідності та конкуренції між банками, тим ближчі ціни до ринкових. Механізм тут нагадує валютний ринок, а не продукт з адміністративно встановленим тарифом. Масовий клієнт за саме слово «банк» зараз платити не готовий. Із 2022 року рівень стресу роздрібної аудиторії високий: російський користувач погоджується на багато сценаріїв, щоб закрити свою потребу, але не на невиправдано високу вартість послуги.
Інша картина у заможних клієнтів. Великий капітал продовжує переміщуватися між країнами, і за середнього чека в 3–5 млн рублів людина готова платити за швидкість, прозорість і відсутність проблем. Кому такий клієнт віддасть перевагу — власному бухгалтеру чи російському банку, — питання риторичне.
Мій висновок: у короткостроковій перспективі банки спробують монетизувати дефіцит регульованих каналів, але середньостроковий тренд очевидний — конкуренція та приплив ліквідності нівелюють спреди. Ключовим полем битви стане не ціна, а якість сервісу та швидкість проведення операцій.