Закриті блокчейни Волл-стріт — це «перегони на дно»: глава Etherealize викриває головну проблему індустрії
Ринок знову зациклився на ідеї ізольованих блокчейн-мереж з обмеженим доступом, але це глухий шлях, який веде галузь назад до фрагментації. Співзасновник і CEO компанії Etherealize Вівек Раман під час нещодавнього інтерв'ю піддав різкій критиці цю тенденцію, назвавши її «гонкою на дно». На його думку, консорціумні ланцюги, які зараз активно просувають фінансові гіганти, не просто марні, а шкідливі: вони дроблять ліквідність і відтворюють ті самі ізольовані системи, для знищення яких і створювався блокчейн.
Ключова претензія Рамана полягає в тому, що закриті контури не здатні взаємодіяти один з одним, знищуючи дві головні переваги технології — сумісність та об'єднання ліквідності. Замість того щоб плодити нові ізольовані мережі, він пропонує будувати приватність і контроль доступу поверх відкритої інфраструктури. Свою позицію він ілюструє простою аналогією: Ethereum має стати базовим протоколом, подібним до HTTP, а от рівні з приватністю та обмеженнями — це вже рівень HTTPS, який накладається зверху, не ламаючи загальну систему.
Повернення до «консорціумних ланцюгів 2.0»
Як приклади нової хвилі таких «закритих» рішень Раман наводить Canton Network від Digital Asset, проєкт Arc від Circle та Tempo від Stripe. Він називає це «консорціумними ланцюгами 2.0», проводячи прямі паралелі з провальними ініціативами минулого. Нагадаю, що ще з 2016 року ринок із захопленням зустрічав міжбанківський проєкт R3 та корпоративну екосистему Hyperledger, які так і не змогли отримати реального масштабного поширення. Історія повторюється, і це тривожний сигнал.
«Ми завжди дотримувалися позиції, що як базовий рівень необхідна глобальна, відкрита permissionless-інфраструктура», — наголошує Раман. Показово, що ще в червні він зазначав, що традиційні фінансові організації почали переходити від експериментів до реального впровадження рішень на базі Ethereum у свої бізнес-процеси. Однак нинішній крен у бік закритих мереж ставить під загрозу ці досягнення.
Мій погляд: Прагнення Уолл-стріт до контролю та приватності зрозуміле, але стратегічно помилкове. Створюючи ізольовані «огороджені сади», вони позбавляють себе головного — мережевого ефекту та глибокої ліквідності, які дає лише відкритий ринок. У довгостроковій перспективі саме відкриті системи, де приватність вирішується на верхніх рівнях, отримають більше інституційного капіталу, ніж розрізнені консорціуми, приречені на локальну стагнацію.