Банківські спреди на криптовалюту в Росії: чому високі комісії приречені на зниження
Запуск банківських операцій із криптовалютою в Росії неминуче розпочнеться із завищених спредів, які будуть помітно вищими, ніж на класичних криптобіржах. Однак, як показує аналіз ринкових механізмів, утримати націнку на рівні 5–7% і більше в умовах здорової конкуренції просто не вдасться. Це лише питання часу.
На початковому етапі банкам доведеться закладати в ціну значні витрати: вартість ліквідності, комплаєнс-процедури, хеджування ризиків та створення нової інфраструктури. В окремих продуктах націнка може сягати кількох базисних пунктів, що відлякає масового клієнта, але привабить тих, хто готовий платити за регульований контур.
Чому високі спреди — тимчасове явище
Ключовий фактор, який тиснутиме на маржу, — це поява кількох банків та інших регульованих гравців на ринку. Щойно конкуренція стане реальною, спреди почнуть стрімко стискатися. Ринок, а не регулятор, визначатиме кінцеву ціну. Вона складатиметься з глобальної ціни криптоактиву, вартості ліквідності, хеджування та інфраструктури конкретного банку.
Центральний банк, своєю чергою, зосередиться на правилах доступу, складі учасників та інфраструктурі, але не на встановленні конкретних котирувань. Це означає, що в різних банків націнка може суттєво відрізнятися, особливо на старті.
Усередині одного банку спред залежатиме від кількості активних користувачів продукту, обсягу реальної користувацької ліквідності та вартості ліквідності, яку банк зобов'язаний тримати на балансі. Інфраструктурні та юридичні витрати — фактори вторинні, хоча й немаловажні.
Хто виграє в гонці за клієнта
Перемога дістанеться тому, у кого більший маркетинговий бюджет і вища готовність ризикувати заради домінування в новій економіці. Йдеться не лише про кваліфікованих інвесторів. Чим більше постачальників ліквідності та банків-конкурентів, тим ближчі ціни до ринкових.
Масовий клієнт уже не готовий платити лише за слово «банк». З 2022 року рівень стресу в роздрібній аудиторії зріс: користувач погоджується на багато сценаріїв, але не на невиправдано високу вартість послуги. Інша картина у заможних клієнтів. Великий капітал продовжує переміщатися між країнами, і за середнього чека в 3–5 млн рублів людина готова платити за швидкість, прозорість і відсутність проблем. Питання, кому такий клієнт віддасть перевагу — власному бухгалтеру чи російському банку, — риторичне.
Мій погляд: банки, які першими запропонують адекватні спреди та зручний регульований сервіс, захоплять левову частку як інституційного, так і роздрібного потоку. Завищені комісії на старті — це неминуча плата за інфраструктуру, але ті, хто затягне з оптимізацією, ризикують залишитися на узбіччі, коли ринок почне диктувати свої умови.