Новини криптоміра

Старт банківських операцій із криптовалютою в Росії ознаменується завищеними спредами, які суттєво перевищуватимуть показники класичних криптобірж. Однак утримати націнку на рівні 5–7% і вище в умовах конкурентної боротьби гравцям ринку навряд чи вдасться. Такий висновок я роблю на основі аналізу поточної динаміки та структури ринку, що формується.

Ключовий фактор, що визначає ціну для клієнта, — це не прагнення банку до надприбутку, а реальна вартість ліквідності, готовність клієнта платити за регульований контур і різниця зі звичними фіатними каналами переказів. На старті банки будуть змушені закладати в ціну витрати на ліквідність, комплаєнс, хеджування та створення нової інфраструктури. В окремих продуктах націнка може сягати кількох базисних пунктів, а в деяких випадках — і більше.

Чому високі спреди — тимчасове явище

Я не вважаю стійкими спреди в 5–7% і вище на конкурентному ринку. Щойно на арену вийдуть кілька банків та інших регульованих учасників, маржа почне стрімко стискатися. Сам спред формуватиме ринок, а не регулятор. Його структура складеться з глобальної ціни криптоактиву, вартості ліквідності, хеджування, інфраструктурних витрат і маржі конкретного банку.

Банк Росії, як я очікую, зосередиться на правилах доступу, складі учасників і ринковій інфраструктурі, а не на встановленні конкретних котирувань на купівлю та продаж. Тому націнки в різних банків можуть суттєво відрізнятися, особливо на початковому етапі.

Хто переможе в боротьбі за клієнта

Усередині окремого банку спред залежатиме від кількості активних користувачів продукту, обсягу реальної користувацької ліквідності в стакані та вартості ліквідності для самого банку, яку доведеться підтримувати на балансі в значних обсягах. Вторинними факторами залишаться інфраструктурні витрати та юридична конструкція.

Переможе той, у кого більший бюджет на маркетинг і вища готовність ризикувати заради домінуючої позиції в новій економіці. Йдеться не лише про кваліфікованих інвесторів. Чим більше постачальників ліквідності та конкуренції між банками, тим ближчі ціни будуть до ринкових. Механізм тут нагадує валютний ринок, а не продукт з адміністративно встановленим тарифом.

Масовий клієнт за саме слово «банк» платити не готовий. Із 2022 року рівень стресу роздрібної аудиторії високий: російський користувач погоджується на багато сценаріїв, щоб закрити свою потребу, але тільки не на невиправдано високу вартість послуги. Інша картина у заможних клієнтів. Великий капітал продовжує переміщатися між країнами, і за середнього чека в 3–5 млн рублів людина готова платити за швидкість, прозорість і відсутність проблем. Питання, кому такий клієнт віддасть перевагу — власному бухгалтеру чи російському банку, — риторичне.

Мій висновок: короткостроковий період високих спредів неминучий, але він триватиме недовго. Ринок швидко знайде рівновагу, і банки, які не зможуть запропонувати конкурентні умови, втратять як роздрібних, так і інституційних клієнтів. Ключова битва розгорнеться не за маржу, а за довіру та швидкість обслуговування.