Український ринок віртуальних активів перебуває на порозі тектонічних змін. У середині серпня голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) Олексій Семенюк окреслив ключову дилему майбутнього регулювання: як створити правила, які захистять користувачів, не перетворивши країну на недружню юрисдикцію для криптобізнесу.

Семенюк наголошує, що легалізація — це не просто формальність. Питання стоїть гостро: де юридично зареєстровані компанії, які обслуговують мільйони українців? Де вони сплачують податки? Саме ці аспекти, за його словами, має закрити нове законодавство. Йдеться про те, щоб дати індустрії чіткі правила гри, а не виштовхувати її в тінь.

Аргументи на користь реформи — цифри. Згідно з глобальним індексом прийняття криптовалют від Chainalysis, Україна посідає восьме місце у світі за загальним обсягом, і перше — якщо скоригувати показники на чисельність населення. З липня 2024 по червень 2025 року країна отримала цифрових активів на суму близько $206,3 млрд. Це на 52% більше, ніж роком раніше. Такі обсяги неможливо ігнорувати.

Що дасть легалізація на практиці

За задумом регулятора, українці мають отримати доступ до послуг авторизованих провайдерів. Йдеться про купівлю, продаж, обмін, зберігання та стейкінг криптовалют. Для користувача результат реформи простий: він має знати, хто надає йому послугу, чи авторизована компанія, і куди скаржитися в разі порушення прав.

Однак стратегічна мета, на думку Семенюка, набагато амбітніша. Це токенізація реальних активів (RWA) та створення нових інвестиційних продуктів. Технологія розподіленого реєстру може стати мостом між традиційним фінансовим ринком та цифровими інноваціями. Це вже не просто легалізація — це спроба вбудуватися в глобальну фінансову еволюцію.

Банківське питання та ризик перегинів

Окремий камінь спотикання — взаємодія криптокомпаній з банками та платіжною інфраструктурою. Семенюк чесно визнає, що ухвалення закону саме по собі цю проблему не вирішить. Але без правового статусу ринку повноцінна співпраця неможлива в принципі.

Головний виклик — знайти золоту середину. Надмірна м'якість створить ризики для інвесторів, а надлишковий тиск просто вичавить бізнес за кордон, позбавивши країну податків і технологій. Це класична дилема регулятора, але ціна помилки тут особливо висока.

Нагадаю, що Верховна Рада вже схвалила в першому читанні законопроєкт № 10225-д «Про ринки віртуальних активів» у вересні 2025 року. Документ має визначити статус та оподаткування криптоактивів.

Мій аналіз: Україна перебуває в унікальній ситуації. Маючи величезний потенціал та активне населення, вона ризикує повторити помилки інших країн, які або задушили ринок бюрократією, або залишили його без захисту. Успіх реформи залежатиме не від тексту закону, а від правозастосовної практики. Якщо регулятор зможе створити передбачуване середовище, Україна має всі шанси стати регіональним хабом для криптоінновацій. Якщо ні — ми побачимо черговий відтік талантів і капіталу в більш дружні юрисдикції.