Український ринок цифрових активів демонструє вражаючу динаміку, але його майбутнє безпосередньо залежить від того, наскільки грамотно буде вибудувана законодавча база. Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) Олексій Семенюк у середині серпня окреслив ключовий вектор розвитку: регулювання має стати щитом для інвесторів, але не зашморгом для бізнесу, який шукає легальні можливості для роботи всередині країни.

Цифри, які говорять самі за себе

Мої дані підтверджують: Україна — це не периферія криптосвіту, а один із його драйверів. Згідно з глобальним індексом прийняття криптовалют Chainalysis за минулий рік, країна посіла восьме місце в загальному заліку, а після коригування на чисельність населення й узагалі піднялася на перший рядок. За період із липня 2024 по червень 2025 року обсяг отриманих в Україні цифрових активів досяг $206,3 млрд, продемонструвавши річне зростання на 52%. Це не просто статистика — це сигнал для регуляторів про те, що ринок уже відбувся та потребує цивілізованих правил гри.

Суть реформи: від легалізації до інтеграції

Семенюк справедливо підкреслює: ринок існує, українці активно ним користуються, а бізнес створює продукти. Питання лише в тому, де юридично прописаний цей бізнес, де він сплачує податки та наскільки захищений кінцевий користувач. Легалізація має дати громадянам доступ до авторизованих постачальників послуг — чи то купівля, продаж, обмін, зберігання або стейкінг активів. Для людини результат реформи має бути гранично конкретним: чітке розуміння, хто надає послугу, на яких правилах і куди звертатися в разі порушення прав.

Однак стратегічна мета набагато амбітніша, ніж просто узаконити криптовалюти. Йдеться про токенізацію реальних активів (RWA) та створення мостів між віртуальними активами й традиційним фінансовим ринком. Це вже не просто регулювання, а фундамент для нових інвестиційних продуктів і моделей залучення капіталу в глобальному масштабі.

Головний виклик: не перегнути палицю

Окремим головним болем залишається взаємодія криптокомпаній із банками та платіжною інфраструктурою. Ухвалення закону саме по собі не вирішить цю проблему, але без правового статусу ринку повноцінна співпраця неможлива. Семенюк закликає знайти баланс: надмірна м'якість створює ризики для людей, а надмірне регулювання виштовхує бізнес за кордон. Потрібен ринок, де можна легально працювати, інвестувати та запускати продукти, залишаючись під захистом закону.

Нагадаю, що у вересні 2025 року Верховна Рада вже схвалила в першому читанні законопроєкт № 10225-д «Про ринки віртуальних активів», який має визначити статус та оподаткування криптоактивів. Це важливий крок, але, як показує світова практика, диявол криється в деталях — і саме від цих деталей залежатиме, чи залишиться Україна лідером, чи втратить свою криптоіндустрію на користь більш дружніх юрисдикцій.

Мій погляд: Україна стоїть на порозі історичного вибору. Якщо регулятору вдасться створити гнучкі, але надійні правила, країна може стати європейським хабом для криптоінновацій. Якщо ж гору візьме бюрократична машина, ми станемо свідками виходу талановитих команд у більш лояльні регіони. Час покаже, але ставки надзвичайно високі.