Північна Корея вбудувалася в кримінальні криптомережі: нова стратегія відмивання $2,8 млрд
Аналіз останніх тенденцій показує, що північнокорейські оператори кардинально змінили підхід до легалізації викрадених цифрових активів. Замість використання ізольованої інфраструктури, Пхеньян дедалі активніше інтегрується в уже існуючі кримінальні фінансові екосистеми. Це не просто еволюція — це якісний стрибок у складності та ефективності схем відмивання грошей.
За період із січня 2024 року по вересень 2025 року обсяг викрадених КНДР віртуальних активів досяг щонайменше $2,8 млрд. Ці кошти безпосередньо живлять програму створення зброї масового знищення, що робить проблему не просто економічною, а питанням глобальної безпеки. Ключова прогалина в розумінні цієї загрози — етап конвертації криптовалюти у фіатні гроші, який вивчений значно гірше, ніж ончейн-трекінг.
Інтеграція в кримінальну інфраструктуру
Маршрути руху коштів включають OTC-сервіси, P2P-трейдерів, нелегальні обмінники, міксери та кроссчейн-мости. Особливої уваги заслуговує використання платформ, пов'язаних із криптоскамами. У процесі відмивання коштів після зламу Bybit на $1,5 млрд у лютому 2025 року була задіяна ціла мережа посередників, багато з яких — громадяни Китаю. Ці агенти працювали цілодобово, дробили активи та зрештою конвертували їх у готівку. До вересня 2025 року всі викрадені у Bybit кошти були повністю обготівковані.
Характерна особливість нової моделі — змішування північнокорейських активів із доходами від шахрайських схем типу «обробка свиней». Розслідувачі фіксують, як кошти КНДР проходять через підпільні guarantee-маркетплейси, переважно розташовані в Telegram китайською мовою. Ці платформи надають ескроу-послуги та технічну підтримку для нелегальних операцій. Наприклад, частина коштів після атаки на WazirX була переведена через TRON і консолідована на адресах, пов'язаних із Xinbi Guarantee та нині неіснуючою Huione Guarantee.
Дроблення та обхід AML
Стратегія дроблення сум стала особливо витонченою. Замість прямого виведення мільйонів доларів, оператори розбивають кошти на партії приблизно по $7 000 через P2P-маркетплейси, що дозволяє уникати AML-моніторингу. У деяких випадках транзакції дробляться до $30 000, щоб можливе замороження торкнулося лише незначної частини коштів. Для автоматизації процесу використовуються заздалегідь підготовлені гаманці, які розподіляють активи за заданими адресами. Кінцевими точками виступають P2P-площадки в Південній Азії та нерегульовані біржі в Латинській Америці.
Головний висновок, який я роблю з цього аналізу: північнокорейська модель — це не наявність одного «секретного» каналу, а здатність паразитувати на чужій кримінальній екосистемі. Це створює колосальну проблему для бірж і регуляторів. Після потрапляння коштів у широку мережу посередників зв'язок із початковою атакою стає практично неможливим для встановлення. Як я неодноразово підкреслював у своїх оглядах, без глобальної координації та обміну даними між юрисдикціями ми продовжуватимемо грати в наздоганялки з тими, хто перетворив крадіжку криптовалют на державну програму.