Північна Корея інтегрувалася в глобальні кримінальні криптомережі: нова модель відмивання $2,8 млрд
Аналіз останніх тенденцій у сфері кіберзлочинності показує, що Північна Корея радикально змінила підхід до легалізації викрадених цифрових активів. Замість створення ізольованої інфраструктури, Пхеньян тепер активно інтегрується в уже існуючі кримінальні фінансові екосистеми, що робить відстеження та блокування коштів значно складнішим.
За період із січня 2024 по вересень 2025 року північнокорейські хакери викрали щонайменше $2,8 млрд у віртуальних активах. Ці кошти безпосередньо живлять програму озброєнь, однак ключовою проблемою для розслідувань залишається етап конвертації криптовалюти у фіатні гроші, який вивчений набагато гірше, ніж ончейн-транзакції.
Інтеграція у злочинну екосистему
Після первинного зламу північнокорейські оператори передають активи стороннім відмивачам. Наприклад, у справі про злам біржі Bybit на $1,5 млрд у лютому 2025 року брала участь ціла мережа OTC- та P2P-трейдерів, переважно громадян Китаю. Вони працювали цілодобово, дробили суми і в кінцевому підсумку до вересня 2025 року повністю обготівкували викрадені кошти.
Особливий інтерес становить зв’язок північнокорейських грошей з індустрією криптошахрайств, зокрема зі схемами типу «обробка свиней». Кошти КНДР нерідко змішуються з доходами від таких афер, що створює додатковий «шум» для аналітиків. Важливу роль відіграють так звані guarantee-маркетплейси — підпільні Telegram-майданчики китайською мовою, де пропонуються послуги з відмивання, технічний інструментарій та ескроу-угоди. Наприклад, частина коштів після атаки на WazirX була консолідована через TRON і спрямована на адреси, пов’язані з Xinbi Guarantee та Huione Guarantee.
Дроблення та P2P-канали
Ключовий елемент схеми — дроблення великих сум. Північнокорейські оператори продають стейблкоїни через P2P-маркетплейси партіями приблизно по $7 000, що дозволяє уникати AML-моніторингу. В інших випадках транзакції розбиваються до $30 000, щоб заморозка активів зачіпала лише незначну частину коштів. Для прискорення процесу використовуються заздалегідь підготовлені гаманці з автоматичним розподілом активів. Кінцевими точками таких ланцюжків стають P2P-майданчики в Південній Азії та нерегульовані біржі в Латинській Америці.
Головний висновок із цього аналізу: у КНДР немає якогось одного «секретного» каналу. Натомість країна ефективно паразитує на чужій злочинній інфраструктурі, що робить фінальні етапи відмивання практично невідрізнимими від іншої нелегальної активності. Для бірж і криптокомпаній це створює фундаментальну проблему: після потрапляння коштів у широку мережу посередників встановити їхній зв’язок із первинною атакою стає майже неможливо.
Мій коментар: Ця стратегія — логічна еволюція. Поки регулятори та аналітичні компанії вдосконалюють методи відстеження ончейн-потоків, КНДР перейшла на «чужу територію», використовуючи вже існуючі сірі та чорні ринки. Це означає, що боротьба з відмиванням має зміститися з аналізу адрес на вивчення поведінкових патернів і взаємодію з нерегульованими P2P-сервісами, де традиційні AML-інструменти часто безсилі.