Новини криптоміра

Індустрія штучного інтелекту зіткнулася з парадоксом: чим більше моделей навчається на даних, створених іншими нейромережами, тим швидше вони деградують. Це явище, відоме як «колапс моделі», змушує лабораторії шукати дедалі витонченіші способи видобутку «чистого» людського матеріалу. І якщо раніше йшлося про скрапінг сайтів, то тепер справа дійшла до скуповування друкованих книг і… оренди людських облич.

Прокляття рекурсії

Термін «колапс моделі» формалізувала міжнародна група дослідників під керівництвом Іллі Шумайлова. У своїй резонансній роботі «Прокляття рекурсії» вони математично довели: коли нейромережа навчається на даних, згенерованих іншою нейромережею, вона втрачає здатність коректно відтворювати рідкісні події та тонкі закономірності. Кожен цикл робить модель більш усередненою та передбачуваною, а помилки накопичуються.

Масштаб проблеми підтверджують цифри. Згідно з моїм аналізом даних веб-аналітики, уже зараз понад 74% нового контенту в інтернеті має ознаки автогенерації. А за оцінками Epoch AI, весь придатний для навчання текст у мережі може закінчитися вже до 2026-2032 років. Саме тому книги, видані до 2022 року, стали стратегічним ресурсом — це одне з небагатьох джерел, гарантовано вільних від «синтетичного сміття».

451 градус за Антропіком

На цьому тлі не дивно, що сервіс ISBNdb, який об'єднує метадані 113 млн видань, запропонував ІІ-компаніям специфічну послугу: закупівлю книг партіями до мільйона штук із подальшою оцифровкою та утилізацією. Коли про цю схему написали ЗМІ, компанія поспішила видалити сторінку з описом і заявила, що жодних угод не укладала, а йшлося лише про «перевірку ринкового попиту».

Однак незалежні букіністи підтверджують: із квітня 2026 року спостерігаються аномальні закупівлі. Продажі одного з торговців зросли з двадцяти примірників до кількох сотень за тиждень. Закупівельників не цікавить жанр чи цінність — головне, наявність коду ISBN. Унікальні видання при цьому втрачаються безповоротно: єдиний вцілілий примірник може закінчити свій шлях під сканером.

Показово, що суди вже почали легалізовувати цю практику. У червні 2025 року суддя Вільям Алсуп постановив, що оцифрування законно придбаних друкованих книг для навчання мовних моделей підпадає під доктрину добросовісного використання. Тепер достатньо зберегти чек — і походження даних можна підтвердити документально.

Потрібно більше

Паралельно на ринку формується новий сегмент — оренда людської зовнішності. Платформи на кшталт ActID і New Claw платять людям від $15 до $700 за право використовувати їхні обличчя як основу для персонажів ІІ-серіалів і реклами. За перші три місяці 2026 року понад 95% із 128 000 ІІ-мінідрам у Китаї було створено з використанням штучного інтелекту, що породило величезний попит на «живі» впізнавані обличчя.

Однак цей контроль виявився крихким. Люди, які продали ліцензію на своє обличчя, згодом виявляли, що їхні цифрові клони використовуються в недобросовісній рекламі або навіть політичній пропаганді. Два резонансні випадки з британськими громадянами, які продали права на аватари стартапу Synthesia, показали: їхні образи використовувалися для фейкових новин у Венесуелі та пропаганди в Буркіна-Фасо.

Не забудьте квитанцію

Книги та обличчя — не все, що потрібно ІІ-компаніям. Роботам потрібні приклади природних рухів людей. Tesla платить до $48 на годину людям, які в костюмі захоплення руху повторюють рутинні дії для навчання машин Optimus. У 2025 році в розробку гуманоїдів вклали понад $6 млрд.

Схема всюди одна й та сама: раніше дані брали без дозволу, тепер за них платять. Але структура угоди не змінюється — актив безповоротно йде з-під контролю власника, просто тепер із квитанцією.

Мій висновок: ринок «людських даних» стає таким самим сировинним, як нафта чи газ. Але на відміну від вуглеводнів, втрата контролю над своїм обличчям, голосом чи текстом має незворотні наслідки для особистості. Легалізація скуповування книг створює небезпечний прецедент: якщо фізичний носій можна знищити заради даних, то що заважає поширити цю логіку на інші аспекти людської ідентичності?