Індустрія штучного інтелекту зіткнулася з парадоксом: чим більше моделей навчається на синтетичних даних, тим швидше деградує якість самих систем. У пошуках «чистого» матеріалу — текстів, створених виключно людиною, — лабораторії готові на екстраординарні заходи. Йдеться вже не просто про скрейпінг інтернету, а про промислову скупку друкованих книг з їхнім подальшим знищенням.

Колапс моделей: коли ШІ поїдає сам себе

Термін «колапс моделі» описує процес деградації нейромережі, яка навчається на даних, згенерованих іншою нейромережею. З кожним циклом відповіді стають дедалі більш усередненими та втрачають зв'язок із реальністю. Вперше цей феномен формалізувала група дослідників під керівництвом Іллі Шумайлова у травні 2023 року. Їхня робота «Прокляття рекурсії» математично довела: регулярне підмішування синтетики призводить до втрати рідкісних подій і накопичення помилок.

Масштаб проблеми підтверджують цифри. Аналіз Ahrefs, проведений у квітні 2025 року, показав, що понад 74% із 900 000 нових проіндексованих сторінок у Google мають ознаки автогенерації. А незалежний інститут Epoch AI прогнозує, що весь придатний для навчання текст в інтернеті закінчиться до 2026–2032 років. Книги, видані до 2022 року, стають стратегічним ресурсом — це одне з небагатьох джерел, гарантовано вільних від «синтетичного сміття» та навмисних «пасток».

Підпільне полювання за фоліантами

Схему вже обкатано. У серпні 2024 року три американські автори подали колективний позов проти Anthropic, звинувативши компанію в порушенні авторських прав. У матеріалах справи фігурував проєкт «Panama»: компанія анонімно скуповувала тиражі друкованих книг, зрізала палітурки та сканувала їх у промислових масштабах. У червні 2025 року суддя Вільям Алсуп виніс знакове рішення: оцифрування легально придбаних книг для навчання ШІ підпадає під доктрину добросовісного використання. Тепер достатньо зберегти чек — і походження даних документально підтверджено.

Ця практика стрімко комерціалізується. Сервіс ISBNdb, який володіє метаданими 113 млн видань, пропонував ШІ-компаніям послуги оптового брокера: викуп партій від 1000 до 1 млн книг, гарантії «чистоти» від ШІ-слопу та юридичний захист через NDA. На промо-сторінці прямо зазначалося: «Проблема сприйняття реальна. „ШІ-компанія знищила два мільйони книг“ — це не той заголовок, який викличе симпатію в суспільства». Після викриття в пресі ISBNdb поспіхом видалила сторінку, заявивши, що це був лише «тест на ринковий попит». Однак опитані букіністи підтвердили аномальне зростання закупівель із квітня 2026 року: продажі одного з торговців зросли з 20 примірників до кількох сотень на тиждень. Покупців не цікавила цінність чи жанр — лише наявність ISBN.

Оренда облич: нова економіка зовнішності

Дефіцит «органіки» стосується не лише текстів. У Китаї стрімко зростає ринок ШІ-мінідорам: понад 95% із 128 000 таких фільмів, випущених у першому кварталі 2026 року, створені за допомогою ШІ. Це породило попит на живі, впізнавані обличчя. Платформи ActID і New Claw платять людям від $15 до $700 за ліцензування їхніх зображень. Користувачі завантажують фото, а продюсери обирають типажі за категоріями на кшталт «сусідська дівчина» або «брутальний».

Формально це виглядає як крок до цивілізованого ринку. Однак адвокат Іле Ден попереджає: умови ліцензування настільки розмиті, що неможливо зрозуміти, хто і як зрештою використовує зовнішність. Прецеденти вже є: британські моделі, які продали права на аватари стартапу Synthesia, виявили свої цифрові клони в пропагандистських роликах, що підтримують диктаторів Венесуели та Буркіна-Фасо.

Не забудьте квитанцію

Та сама логіка поширюється на голоси та рухи. Профспілка SAG-AFTRA вже ратифікувала угоди про захист від синтетичних копій голосу. Tesla платить до $48 на годину людям у костюмах захоплення руху, а MIT оцінює інвестиції в гуманоїдну робототехніку в $6 млрд за 2025 рік.

Схема всюди одна: раніше дані брали без дозволу, тепер за них платять. Але суть угоди не змінюється — актив безповоротно йде з-під контролю власника. Просто тепер із квитанцією.

Мій погляд: Ситуація нагадує «золоту лихоманку» навпаки — замість видобутку ресурсу ми спостерігаємо його тотальне знищення. Юридичний захист через доктрину fair use лише легалізує варварський підхід. Індустрії потрібні стійкі механізми ліцензування, інакше через покоління ми отримаємо моделі, навчені на самих собі, — і це буде вже незворотний колапс.