Наомі Башканскі, яка раніше займалася дослідженнями в OpenAI, оголосила про перехід у стартап Conduit, де очолить один із ключових напрямів — розробку моделей для «неінвазивного» зчитування активності людського мозку. Компанія, що базується в Сан-Франциско, ставить перед собою амбітне завдання: перетворити думки на інтерфейс взаємодії зі штучним інтелектом.

У своєму блозі Башканскі виклала бачення, згідно з яким уже до 2027 року користувачі зможуть передавати думки своєму ІІ-агенту через Bluetooth, а система інтерпретуватиме їх у команди та дії. За її прогнозами, до 2030 року телепатичні технології Conduit стануть галузевим стандартом, а до 2035 року ІІ перестане сприйматися як щось чуже.

Філософія «посилення», а не заміни

Ключовий тезис дослідниці — гуманістичний підхід до розвитку технологій. Вона наголошує, що такі системи не повинні перетворюватися на «надрозумних автоматизованих стажерів», за якими людина намагається встигнути. Натомість, за її словами, це буде «природне, радісне продовження вас». Башканскі посилається на прогнози лідерів галузі, зокрема Ілона Маска та Сема Альтмана, які передбачають неминуче зближення біологічного мозку та цифрового інтелекту.

Технічно підхід Conduit виглядає елегантно: на вході — дані про мозкову активність, на виході — семантично точна реконструкція того, що людина робила в цей момент, чи то написання тексту, чи виконання дії. Однак у такого підходу є очевидні скептики. В обговореннях під постом Башканскі низка користувачів засумнівалася в самій можливості «неінвазивного» читання думок, зазначаючи, що без прямого доступу до нейронів точність подібних систем залишається під великим питанням.

Показово, що сама ідея не нова: у червні Meta вже представила систему, здатну відновлювати набраний текст за записом мозкової активності без хірургічного втручання, досягнувши точності 61% на рівні слів проти 8% у попередніх методів. Однак Conduit іде далі, націлюючись на повноцінну «телепатію».

Мій коментар: Заяви про «читання думок» до 2035 року звучать вкрай оптимістично, враховуючи поточний стан нейронаук. Навіть найпередовіші неінвазивні методи, такі як фМРТ або ЕЕГ, дають лише грубу просторову роздільну здатність. Тим не менш, сам вектор розвитку — від інтерфейсів на основі клавіатури до інтерфейсів на основі намірів — неминучий. Питання лише в тому, скільки десятиліть реально знадобиться для подолання фізичних обмежень.