Кадрові перестановки у світі штучного інтелекту продовжують дивувати. Наомі Башканскі, яка раніше займалася дослідженнями в OpenAI, оголосила про перехід до стартапу Conduit, де очолить фундаментальні розробки. Нова мета амбітна аж до зухвалості: навчити ШІ-моделі неінвазивному «читанню» людського мозку.

Бачення 2035 року: думки як інтерфейс

У своєму блозі Башканскі виклала радикальний прогноз: уже до 2027 року ми зможемо передавати думки своєму ШІ-агенту через Bluetooth, а той інтерпретуватиме їх у конкретні дії та підказки. До 2030-го технологія вийде за межі лабораторій і стане масовою, а до 2035-го ШІ перестане сприйматися як «щось чуже» — він стане природним продовженням людини.

«Це будуть не суперрозумні автоматизовані стажери, за якими ви намагаєтеся встигнути. Це буде радісне, природне розширення вашої особистості», — наголошує дослідниця. На її думку, ключовий принцип — посилення людини, а не її заміна. Вона посилається на Ілона Маска та Сема Альтмана, які передбачають неминуче злиття біологічного та цифрового інтелекту.

Технічно підхід Conduit виглядає елегантно: на вході — активність мозку, на виході — семантично точний результат, наприклад, текст, який людина мала намір написати. Компанія базується в Сан-Франциско та розробляє нейроінтерфейси без хірургічного втручання, хоча дані про фінансування поки не розкриваються.

Скептицизм і контекст

Спільнота вже відреагувала на заяви Башканскі з чималою часткою критики. Головне питання — наскільки реальним є «неінвазивне» читання думок без прямого доступу до нейронів? Опоненти справедливо зазначають, що це найскладніше інженерне завдання, яке потребує прориву в нейровізуалізації.

Показово, що нещодавно Meta представила систему, яка відновлює набраний текст за активністю мозку без операції. Середня точність досягла 61% проти 8% у попередніх методів — прогрес є, але до повноцінної «телепатії» дистанція величезна.

Мій погляд: амбіції Conduit вражають, але ринок уже бачив гучні обіцянки у сфері нейроінтерфейсів. Ключовий ризик — не у відсутності таланту, а у фізичних обмеженнях неінвазивних методів. Якщо проєкт справді вирішить цю проблему, ми станемо свідками тектонічного зсуву в HCI. Поки ж це красива гіпотеза з горизонтом у десятиліття.