Уряд Російської Федерації має намір до кінця вересня 2026 року розглянути питання про поділ центрів обробки даних (ЦОД) на дві окремі категорії: об'єкти, призначені виключно для потреб штучного інтелекту (ШІ), та всі інші майданчики. Ця ініціатива, яку курують Мінцифри та робоча група під керівництвом старшого віце-президента Ощадбанку Андрія Белевцева, спрямована на те, щоб зробити державну підтримку більш адресною та запобігти нецільовому використанню бюджетних субсидій і пільг.
Ідею реформи обговорюють з 2025 року за дорученням віце-прем'єра Олександра Новака. Передбачається, що новий спецстатус виключить потрапляння звичайних майданчиків до категорії інфраструктури для ШІ, що має стимулювати чесну конкуренцію на ринку. Однак на шляху реалізації цього задуму виникає безліч питань, головне з яких — відсутність чітких технічних критеріїв для поділу.
Чому це важливо?
Масштаб інвестицій в інфраструктуру ШІ колосальний. За оцінками експертів, вартість будівництва звичайного ЦОД потужністю 10 МВт становить близько 20 млрд рублів, тоді як аналогічний за потужністю ШІ-центр обійдеться вже в 40 млрд рублів. При цьому прогнозована потреба ринку в нових потужностях до 2030 року досягне 2,5 ГВт — це вдвічі перевищує поточний обсяг усіх комерційних майданчиків у країні. Представники компанії «Атомдата» (структура Росатому) наполягають на терміновому запровадженні адресної підтримки, наголошуючи, що архітектура ШІ-майданчиків принципово інша: вони потребують високої щільності енергоспоживання, специфічних інженерних рішень і можуть розміщуватися далеко від кінцевих користувачів.
Критика та ризики
Найбільший оператор «РТК-ЦОД» (група «Ростелеком») виступив проти нової ініціативи. Представник компанії Дмитро Панишев зазначає, що високотехнологічну інфраструктуру легко адаптувати під традиційні обчислення, тому прив'язка субсидій до формулювання «для ШІ» виглядає необґрунтованою. Натомість він пропонує оцінювати об'єкти виключно за рівнем надійності.
Аналітики ринку, зокрема провідний консультант iKS-Consulting Станіслав Мірін, вказують на повну відсутність зрозумілих технічних меж. Не можна просто назвати стійки на 15, 20 або 50 кВт високонавантаженими, а рідинне охолодження не може бути єдиним критерієм. Потужне обладнання часто застосовується для стандартних завдань, таких як 3D-рендеринг, моделювання фізичних процесів або розрахунки на міцність, — і все це не має відношення до ШІ.
Мій погляд: Поки не існує об'єктивних критеріїв для жорсткого поділу, і влада ризикує створити прецедент, коли підтримку отримають лише обрані гравці, а не вся галузь. Замість створення нового класу, можливо, розумніше адмініструвати підтримку в ручному режимі для обмеженого кола компаній, які реально займаються ШІ-розробками. В іншому випадку ми ризикуємо отримати не стимулювання ринку, а нові адміністративні бар'єри.