Уряд Росії до кінця вересня 2026 року має намір вирішити питання про поділ центрів обробки даних (ЦОД) на два окремі класи: об'єкти, призначені виключно для штучного інтелекту, та всі інші майданчики. Ця ініціатива, яку курує Мінцифри під керівництвом старшого віце-президента Ощадбанку Андрія Белевцева, покликана забезпечити адресність державної підтримки та захистити бюджетні субсидії від нецільового використання.
Ідея реформи виникла ще у 2025 році за дорученням віце-прем'єра Олександра Новака. Ключове завдання — створити чесне конкурентне середовище та виключити ситуацію, коли звичайні дата-центри отримують статус ІІ-інфраструктури заради пільг. У межах проєкту «Гільйотина 2.0» Мінцифри, Мінбуд та Аналітичний центр при уряді мають до 1 вересня офіційно уточнити саме поняття ЦОД. Примітно, що раніше Мінцифри давало негативний відгук на подібну ініціативу, а стаття про обчислювальну інфраструктуру так і не увійшла до профільного закону, підписаного Володимиром Путіним 26 липня.
Чому це важливо: масштаб і вартість
Аргументація прихильників змін ґрунтується на колосальних інвестиціях. Архітектура майданчиків під ІІ принципово інша: сервери з графічними процесорами споживають величезну кількість енергії, а самі об'єкти часто будуються далеко від кінцевих користувачів. Згідно з оцінками, вартість звичайного ЦОД потужністю 10 МВт становить близько 20 млрд рублів, тоді як аналогічний ІІ-дата-центр обійдеться вдвічі дорожче — приблизно в 40 млрд рублів. Представники компанії «Атомдата» (структура Росатому) прогнозують, що потреба ринку в нових потужностях до 2030 року досягне 2,5 ГВт — це вдвічі перевищує поточний обсяг усіх комерційних майданчиків у країні.
Критика: критерії розмиті
Найбільший оператор «РТК-ЦОД» із групи «Ростелеком» виступив проти законопроєкту. Дмитро Панишев підтверджує наявність специфічних характеристик у профільних майданчиків, включно з високою підведеною потужністю та особливими інженерними системами. Однак він наголошує: таку високотехнологічну інфраструктуру легко використовувати і для традиційних обчислень, тому пряма прив'язка субсидій до формулювання «для ІІ» виглядає необґрунтованою. Оператор пропонує оцінювати об'єкти виключно за рівнем надійності.
Аналітики ринку, зокрема провідний консультант iKS-Consulting Станіслав Мірін, вказують на повну відсутність зрозумілих технічних критеріїв. Не можна просто назвати стійки на 15, 20 або 50 кВт високонавантаженими, а рідинне охолодження не може слугувати єдиним фактором. Потужне обладнання часто застосовується для стандартних завдань без ІІ: тривимірний рендеринг графіки, моделювання складних фізичних процесів, точні розрахунки на міцність.
На мою думку, об'єктивних критеріїв для жорсткого поділу поки не існує, а реальними завданнями в цій сфері займається обмежене коло компаній. Влада могла б підтримувати такі організації в ручному режимі, не створюючи новий клас. На масштабну допомогу держави галузь зараз не розраховує: минулого тижня АНО «Цифрова економіка» запросила в уряду лише 72 млрд рублів на рік на податкові та фінансові пільги для розвитку технологій і будівництва майданчиків. Це крапля в морі порівняно з потребами, але навіть вона вимагає чітких правил гри, яких поки немає.