Аналіз нещодавнього зламу апаратних гаманців Coldcard виводить на поверхню давню прогалину в безпеці біткоїна. Ще у 2016 році дослідники запропонували елегантне рішення — «сховища» (vaults), які могли б зробити подібні атаки марними. Але протокол так і не прийняв цю концепцію, і ось ми пожинаємо наслідки.

Йдеться про роботу, яку виконали Мальте Мезер, Іттай Еяль та Емін Гюн Сірер. Вони описали, як невелика зміна в скриптовій мові біткоїна дозволила б створювати гаманці, стійкі до зламу навіть при компрометації ключів. Минуло майже десять років — і ці ідеї так і залишилися пилитися на полиці історії.

Як працюють сховища та ковенанти

Логіка тієї роботи 2016 року будується на простому припущенні: людина недосконала і рано чи пізно помилиться, а наслідки такого промаху мають бути оборотними. Замість спроби побудувати ідеальну систему самостійного зберігання автори запропонували закласти право на помилку в саму конструкцію гаманця.

Ковенанти — це заздалегідь задані умови витрачання коштів: вони визначають, на яку адресу та за яких обставин піде монета. Сховище працює саме за рахунок такого обмеження — вивести гроші в обхід заданого сценарію неможливо, навіть якщо ключі потрапили до сторонньої особи.

Технічно сховище додає затримку до переказу. Апаратний гаманець надсилає транзакцію не одразу, а через добу. Протягом 24 годин власник бачить операцію і може її перехопити. Якщо переказ виглядає підозріло і схоже, що гаманець зламали, користувач натискає спеціальну кнопку — і кошти йдуть не зловмиснику, а на резервну адресу, наприклад на депозит біржі Coinbase.

За моєю оцінкою, схема не створює залежності від третьої сторони у звичайному житті. Резервна адреса спрацьовує лише у сценарії зламу, а при штатній роботі біржа жодним чином не контролює гаманець.

Плата за такий захист — час. Відправник зобов'язаний чекати добу при кожному переказі, що незручно для повсякденних платежів, але прийнятно для довгострокового зберігання.

Схожі конструкції давно працюють за межами біткоїна. Рішення інституційного рівня — Safe в екосистемі EVM та Squads у Solana — захищають активи на понад $100 млрд і вважаються там стандартом для великих компаній.

Чому в біткоїні цього досі немає

Для запуску сховищ у мережі біткоїн потрібні оновлення протоколу — пропозиції на кшталт OP_CTV, OP_VAULT або OP_CAT. Без них описана схема нереалізовна.

За минулі роки ці ідеї просували розробники Джеймс О'Браєн, Джеремі Рубін, Браян Бішоп та Елі Бен-Сассон, а також сам аналітик Уді Вертхаймер. Результату це не принесло.

Причину я бачу не в техніці. Оновлення блокує політика спільноти та упереджене ставлення до авторів пропозицій, а не змістовні заперечення проти самих конструкцій.

Саме з цим Вертхаймер пов'язує втрати власників Coldcard. Він підкреслює: за наявності ковенантів багатьом держателям порадили б такий спосіб зберігання, і гроші залишилися б при них.

Головний аргумент прихильників — у самому устрої схеми. Сховища та ковенанти не вимагають бездоганності від гаманців і людей, а спочатку виходять із протилежного.

Обов'язковим такий механізм ніхто не зробить. Вертхаймер наполягає, що вибір має залишитися за держателем: ті, кому подібний захист не потрібен, продовжать працювати по-старому, але в решти з'явиться можливість його увімкнути.

Мій висновок: інцидент із Coldcard — це не просто історія про один гаманець, а системний сигнал. Біткоїн десятиліттями консервативний у питаннях оновлень, і ця обережність має свою ціну. Поки спільнота сперечається про чистоту протоколу, користувачі втрачають реальні гроші. Можливо, пора переглянути пріоритети.