Нещодавній інцидент зі зламом апаратних гаманців Coldcard знову підняв питання, яке біткоїн-спільнота намагається ігнорувати майже десятиліття. Аналітик Уді Вертгаймер нагадав про роботу 2016 року, у якій описувалася концепція «сховищ» для біткоїна. Якби цей протокол був реалізований, власники постраждалих гаманців могли б зберегти свої кошти.

Йдеться про пропозиції Мальте Мезера, Ітая Еяля та Еміна Гюн Сірера. Вони описали, як невелика зміна в скриптовій мові біткоїна дозволила б створювати гаманці, стійкі до зламу. Майже через десять років ці ідеї так і не були реалізовані в основній мережі.

Як працюють сховища та ковенанти

Логіка роботи 2016 року будується на простому припущенні: людина недосконала і рано чи пізно помилиться. Автори запропонували закласти право на помилку в саму конструкцію гаманця, а не намагатися створити ідеальну систему самостійного зберігання.

Ковенанти — це заздалегідь задані умови витрачання коштів. Вони визначають, на яку адресу та за яких обставин піде монета. Сховище працює саме за рахунок такого обмеження — вивести гроші в обхід заданого сценарію неможливо, навіть якщо ключі потрапили до сторонньої особи.

Технічно сховище додає затримку до переказу. Вертгаймер описує це так: апаратний гаманець надсилає транзакцію не одразу, а через добу. Протягом 24 годин власник бачить операцію та може її перехопити. Якщо переказ виглядає підозрілим і схоже, що гаманець зламано, користувач натискає спеціальну кнопку — і кошти йдуть не зловмиснику, а на резервну адресу, наприклад, на депозит біржі Coinbase.

За оцінкою аналітика, схема не створює залежності від третьої сторони у звичайному житті. Резервна адреса спрацьовує лише у сценарії зламу, а під час штатної роботи біржа жодним чином не контролює гаманець.

Плата за такий захист — час. Відправник зобов'язаний чекати добу при кожному переказі, що незручно для повсякденних платежів, але прийнятно для довгострокового зберігання.

Схожі конструкції давно працюють за межами біткоїна. Як зазначає аналітик, рішення інституційного рівня — Safe в екосистемі EVM та Squads у Solana — захищають активи на понад $100 млрд і вважаються там стандартом для великих компаній.

Чому в біткоїні цього досі немає

Для запуску сховищ у мережі біткоїн потрібні оновлення протоколу — пропозиції на кшталт OP_CTV, OP_VAULT або OP_CAT. Без них описана схема нереалізовна. За минулі роки ці ідеї просували розробники Джеймс О'Браєн, Джеремі Рубін, Браян Бішоп та Елі Бен-Сассон, а також сам Вертгаймер. Результату це не принесло.

Причину аналітик вбачає не в техніці. За його словами, оновлення блокує політика спільноти та упереджене ставлення до авторів пропозицій, а не змістовні заперечення проти самих конструкцій. Саме з цим Вертгаймер пов'язує втрати власників Coldcard. Він підкреслив: за наявності ковенантів багатьом держателям порадили б такий спосіб зберігання, і гроші залишилися б при них.

Головний аргумент прихильників — у самому устрої схеми. Сховища та ковенанти не вимагають бездоганності від гаманців і людей, а одразу виходять із протилежного.

Обов'язковим такий механізм ніхто не зробить. Вертгаймер наполягає, що вибір має залишитися за держателем: ті, кому подібний захист не потрібен, продовжать працювати по-старому, але в решти з'явиться можливість його увімкнути.

Мій коментар: Ця ситуація — яскравий приклад того, як консерватизм біткоїн-спільноти гальмує впровадження критично важливих механізмів безпеки. Поки в інших мережах мультипідпис і ковенанти стали стандартом де-факто, біткоїн продовжує покладатися на дисципліну користувачів. Інцидент із Coldcard — не останній, і кожен такий випадок коштуватиме спільноті довіри та реальних грошей.