Аналіз нещодавнього зламу апаратних гаманців Coldcard приводить до парадоксального висновку: користувачі могли б зберегти свої кошти, якби біткоїн-спільнота десять років тому прийняла пропозиції, які так і залишилися нереалізованими. Йдеться про концепцію «сховищ» (vaults), яка була описана ще у 2016 році, але так і не знайшла підтримки в протоколі.
У центрі дискусії — робота, запропонована Мальте Мезером, Іттаєм Еялем та Еміном Гюн Сірером. Вони описали, як невелика зміна в скриптовій мові біткоїна дозволила б створювати гаманці, стійкі до зламу. Ідея полягала в тому, щоб закласти в конструкцію гаманця право на помилку: замість того щоб намагатися створити ідеальну систему самозбереження, автори запропонували зробити наслідки помилки оборотними.
Як працюють сховища та ковенанти
Логіка цієї конструкції будується на простому припущенні: людина недосконала і рано чи пізно помилиться. Ковенанти — це заздалегідь задані умови витрачання коштів: вони визначають, на яку адресу та за яких обставин підуть монети. Сховище працює саме за рахунок такого обмеження — вивести гроші в обхід заданого сценарію неможливо, навіть якщо ключі потрапили до сторонньої особи.
Технічно сховище додає затримку до переказу. Апаратний гаманець надсилає транзакцію не одразу, а через добу. Протягом цих 24 годин власник бачить операцію і може її перехопити. Якщо переказ виглядає підозрілим і схоже, що гаманець зламали, користувач натискає спеціальну кнопку — і кошти йдуть не зловмиснику, а на резервну адресу, наприклад на депозит біржі.
За моєю оцінкою, така схема не створює залежності від третьої сторони у звичайному житті. Резервна адреса спрацьовує лише у сценарії зламу, а під час штатної роботи біржа жодним чином не контролює гаманець. Плата за такий захист — час: відправник зобов'язаний чекати добу при кожному переказі, що незручно для повсякденних платежів, але прийнятно для довгострокового зберігання.
Схожі конструкції давно працюють за межами біткоїна. Рішення інституційного рівня — Safe в екосистемі EVM та Squads у Solana — захищають активи на суму понад $100 млрд і вважаються там стандартом для великих компаній.
Чому в біткоїні цього досі немає
Для запуску сховищ у мережі біткоїн потрібні оновлення протоколу — пропозиції на кшталт OP_CTV, OP_VAULT або OP_CAT. Без них описана схема нереалізована. За минулі роки ці ідеї просували розробники Джеймс О'Браєн, Джеремі Рубін, Брайан Бішоп та Елі Бен-Сассон, а також сам автор згаданого аналізу. Результату це не принесло.
Причину я бачу не в техніці. Оновлення блокує політика спільноти та упереджене ставлення до авторів пропозицій, а не змістовні заперечення щодо самих конструкцій. Саме з цим пов'язані втрати власників Coldcard: за наявності ковенантів багатьом тримачам порадили б такий спосіб зберігання, і гроші залишилися б при них.
Головний аргумент прихильників — у самому устрої схеми. Сховища та ковенанти не вимагають бездоганності від гаманців і людей, а спочатку виходять із протилежного. Обов'язковим такий механізм ніхто не зробить: вибір має залишитися за власником. Ті, кому такий захист не потрібен, продовжать працювати по-старому, але в інших з'явиться можливість його увімкнути.
Мій висновок: біткоїн-спільнота платить високу ціну за консерватизм. Поки інші мережі впроваджують передові механізми безпеки, біткоїн залишається вразливим для атак, які могли б бути нейтралізовані роками раніше. Пора переглянути підхід до апгрейдів, інакше втрати повторюватимуться.