Аналітик Уді Вертхаймер знову порушив тему, яка може змінити погляд на безпеку біткоїн-гаманців. Він нагадав про пропозиції 2016 року щодо «сховищ» (vaults) для біткоїна та прямо заявив: якби протокол тоді підтримав ці конструкції, постраждалі від нещодавнього зламу власники Coldcard зберегли б свої кошти.

Йдеться про концепцію, запропоновану Мальте Мезером, Іттаєм Еялем та Еміном Гюн Сірером. Вони описали, як невелика зміна в скриптовій мові біткоїна дозволила б створювати гаманці, стійкі до зламу. Минуло майже десять років, але ці ідеї так і не були реалізовані в основній мережі.

Як працюють сховища та ковенанти

Логіка тієї роботи 2016 року ґрунтується на простому припущенні: людина недосконала і рано чи пізно помилиться, а наслідки такого промаху мають бути оборотними. Замість спроби побудувати ідеальну систему самостійного зберігання автори запропонували закласти право на помилку в саму конструкцію гаманця.

Ковенанти — це заздалегідь задані умови витрачання коштів: вони визначають, на яку адресу та за яких обставин піде монета. Сховище працює саме за рахунок такого обмеження — вивести гроші в обхід заданого сценарію не можна, навіть якщо ключі потрапили до сторонньої особи.

Технічно сховище додає затримку до переказу. Вертхаймер описує це так: апаратний гаманець надсилає транзакцію не одразу, а через добу. Протягом 24 годин власник бачить операцію і може її перехопити. Якщо переказ виглядає підозріло і схоже, що гаманець зламали, користувач натискає спеціальну кнопку — і кошти йдуть не зловмиснику, а на резервну адресу, наприклад на депозит біржі Coinbase.

За оцінкою Вертхаймера, схема не створює залежності від третьої сторони у звичайному житті. Резервна адреса спрацьовує лише у сценарії зламу, а під час штатної роботи біржа жодним чином не контролює гаманець.

Плата за такий захист — час. Відправник зобов'язаний чекати добу при кожному переказі, що незручно для повсякденних платежів, але прийнятно для довгострокового зберігання.

Схожі конструкції давно працюють за межами біткоїна. Як зазначає аналітик, рішення інституційного рівня — Safe в екосистемі EVM та Squads у Solana — захищають активи на понад $100 млрд і вважаються там стандартом для великих компаній.

Чому в біткоїні цього досі немає

Для запуску сховищ у мережі біткоїна потрібні оновлення протоколу — пропозиції на кшталт OP_CTV, OP_VAULT або OP_CAT. Без них описана схема нереалізовна.

За минулі роки ці ідеї просували розробники Джеймс О'Браєн, Джеремі Рубін, Брайан Бішоп та Елі Бен-Сассон, а також сам Вертхаймер. Результату це не принесло.

Причину аналітик вбачає не в техніці. За його словами, оновлення блокує політика спільноти та упереджене ставлення до авторів пропозицій, а не змістовні заперечення проти самих конструкцій.

Саме з цим Вертхаймер пов'язує втрати власників Coldcard. Він наголосив, що за наявності ковенантів багатьом держателям порадили б такий спосіб зберігання, і гроші залишилися б при них.

Головний аргумент прихильників — у самому устрої схеми. Сховища та ковенанти не вимагають бездоганності від гаманців і людей, а спочатку виходять із протилежного.

Обов'язковим такий механізм ніхто не зробить. Вертхаймер наполягає, що вибір має залишитися за держателем: ті, кому подібний захист не потрібен, продовжать працювати по-старому, але в інших з'явиться можливість його увімкнути.

Мій коментар: Ця ситуація — яскравий приклад того, як консерватизм біткоїн-спільноти гальмує впровадження критично важливих механізмів безпеки. Поки в Ethereum і Solana мультипідписи та смарт-контрактні сховища стали індустріальним стандартом, біткоїн-держателі залишаються беззахисними перед фішингом і зламами. Питання не в технічній складності, а в управлінні та готовності спільноти до змін. Поки це не вирішиться, подібні інциденти повторюватимуться.