Московський суд виніс знакове рішення, яке може стати відправною точкою для всієї правової практики у сфері генеративного мистецтва. Інстанція відмовила у визнанні авторських прав на зображення, створені нейромережами, тим самим поставивши жирну крапку у питанні, яке досі викликало запеклі суперечки у професійній спільноті.
У центрі конфлікту опинилися видозмінені версії класичних творів — «Мона Ліза з вином» і «Статуя Свободи з вином». Підприємець, який виступив у ролі позивача, придбав вихідні цифрові зображення, а потім за допомогою генеративної моделі дав команду замінити факел Статуї Свободи на винний келих. Нейромережа також внесла корективи у фоновий пейзаж. У випадку з Джокондою алгоритм змінив контури обличчя, додав мішки під очима, зробив зачіску більш скуйовдженою і «вклав» у руку з нафарбованими нігтями келих вина.
Готові арт-об'єкти бізнесмен наносив на футболки, худі, світшоти та термостакани, реалізуючи продукцію через інтернет-магазин. Однак відповідач категорично відмовився визнавати позов, наполягаючи на відсутності авторського права у творця подібних «похідних» робіт.
Чому суд не побачив творчості
Ключовим аргументом суддів стала відсутність свідомості у комп'ютерного алгоритму. На думку інстанції, говорити про творчий внесок програми неможливо, а дії позивача з підбору команд були розцінені як прості механічні маніпуляції. Суд також відзначив вторинність самих ідей: скуйовджене волосся, одутлість облич, келих у руках відомих персонажів і заміна факела на побутові предмети — все це неодноразово зустрічалося в мистецтві раніше. Перенесення чужих концепцій на старі твори через запити до програми не було визнано творчістю.
Це рішення відображає загальну невизначеність навколо статусу генеративного контенту в Росії. Чинне законодавство поки що не регулює авторські права при використанні ШІ, і судова практика формується з поодиноких розглядів. Показово, що в Держдумі вже обговорюють можливість введення кримінальної відповідальності за злочини із застосуванням нейромереж.
Мій аналіз: Цей вердикт — лише перший камінь у фундаменті майбутнього регулювання. Ринок генеративного мистецтва в Росії перебуває у правовому вакуумі, і подібні рішення створюватимуть прецеденти, які можуть як загальмувати розвиток креативних індустрій, так і захистити інтереси класичних авторів. У будь-якому разі бізнесу, який працює з ІІ-контентом, варто заздалегідь прораховувати юридичні ризики, оскільки поточна практика явно не на боці «цифрових творців».