Московський суд виніс знакове рішення, яке може перевизначити правовий статус зображень, створених алгоритмами штучного інтелекту. Інстанція відмовилася визнати такі арт-об'єкти результатом творчої діяльності людини, що автоматично позбавило їх автора права на компенсацію за порушення авторських прав. Це перший настільки гучний прецедент в російській юрисдикції, і його значення для індустрії генеративного контенту важко переоцінити.
Суть конфлікту: від «Мони Лізи» до «Статуї Свободи»
Спір розгорівся навколо серії видозмінених класичних творів — «Мони Лізи з вином» та «Статуї Свободи з вином». Позивач, підприємець, придбав вихідні цифрові зображення, а потім за допомогою генеративної нейромережі модифікував їх: замінив факел Статуї Свободи на келих вина та змінив фоновій пейзаж. Для «Мони Лізи» алгоритм вніс більш тонкі правки — скоригував контури обличчя, додав мішки під очима, збільшив об'єм волосся та вклав у руку героїні келих.
Готові арти бізнесмен наносив на футболки, світшоти, худі та термостакани, продаючи продукцію через інтернет-магазин. Коли відповідач, який друкував ці принти, відмовився визнавати претензії, справа дійшла до суду. Позивач вимагав компенсацію, наполягаючи на своєму авторстві, але захист парирував: у «незначних правок» немає творчої складової.
Чому суд відмовив: відсутність свідомості та вторинність ідей
Ключовим аргументом суду стала відсутність у комп'ютерного алгоритму свідомості. Судді підкреслили, що про творчий внесок програми говорити не можна, а дії позивача з підбору команд — це лише «прості механічні маніпуляції». Крім того, інстанція вказала на вторинність самих ідей: скуйовджене волосся, келих у руках відомих персонажів та заміна факела на побутові предмети — все це неодноразово зустрічалося в мистецтві раніше.
Перенесення чужих концепцій на старі полотна через запити до нейромережі суд творчістю не порахував. Це рішення відображає загальну невизначеність у правовому полі: чинне законодавство Росії досі не регулює авторські права при використанні ШІ. Судова практика формується точково, за поодинокими розглядами, а в Держдумі вже обговорюють можливість запровадження кримінальної відповідальності за злочини із застосуванням нейромереж.
Мій коментар: Цей вердикт — лише вершина айсберга. Для крипто- та NFT-індустрії, де генеративні арти активно токенізуються, відсутність чіткого правового статусу створює серйозні ризики. Поки законодавці не визначать, хто саме є автором — людина, алгоритм чи спільний продукт, — інвестори та творці цифрового мистецтва залишаються в зоні правової турбулентності. Ринку потрібні чіткі правила, інакше суди продовжать ухвалювати суперечливі рішення, стримуючи розвиток легального ІІ-арту.