Anthropic радикально переглянула підхід до підготовки контексту для моделей нового покоління Claude. Під час внутрішнього аудиту логів Claude Code з'ясувалося, що понад 80% системного промпту виявилися баластом: інструкції суперечили одна одній, дублювалися і лише збивали модель з пантелику. Після очищення якість роботи не впала, а навпаки — зросла.

Йдеться про так званий контекст-інжиніринг — усе те, що модель зчитує до запиту користувача: системний промпт, навички, файли проєкту та пам'ять. Саме тут Anthropic виявила системну проблему: системний промпт, навички та користувацький запит конфліктували між собою. Одна частина контексту вимагала одного, інша — прямо протилежного.

Чому старі правила застаріли

Нове покоління моделей Claude навчилося самостійно зчитувати навколишній контекст і приймати рішення, не потребуючи жорстких приписів. Тому компанія відмовилася від більшості старих правил. При цьому на внутрішніх тестах з програмування якість залишилася на колишньому рівні. Суть змін проста: Claude уперше працює краще за меншого обсягу інструкцій, а користувачеві варто не перевантажувати модель, а давати їй більше свободи.

Нові правила виглядають так. По-перше, довіряйте судженню моделі: замість заборони, наприклад, писати коментарі в коді, достатньо одного рядка — «пиши код у стилі навколишнього». По-друге, приклади більше не головний інструмент: три показані способи модель сприйме як єдино можливі. По-третє, поступове розкриття: не потрібно втискати всі інструкції в один величезний файл, Claude сам підтягне потрібну інформацію в потрібний момент. По-четверте, кажіть один раз: дублювання приписів тепер заборонено — одне й те саме правило не повинно потрапляти і в промпт, і в опис інструмента.

Як навести лад у налаштуваннях

Головна порада Anthropic — скорочення. З контексту варто прибрати все, що модель здатна зрозуміти сама. Перевірте кожну інструкцію за трьома питаннями: чи впорається Claude без неї, чи вже є вона в іншому місці, і чи потрібна вона лише зрідка — якщо так, краще винести її в окремий навик, який підвантажуватиметься лише за потреби.

Системний промпт при цьому важливий не всім. Звичайному користувачеві Claude Code він не потрібен, але при створенні власного агента саме на ньому варто зосередитися. Підсумок простий: контекст потрібно стискати, залишаючи лише критичні інструкції, а в решті — дати моделі більше свободи.

Мій погляд: цей крок — маркер зрілості LLM. Ми переходимо від епохи «промпт-інжинірингу» до «контекст-інжинірингу», де якість визначається не обсягом приписів, а здатністю моделі до автономного судження. Для розробників це означає зміну парадигми: не «змусь модель зробити», а «створи умови, щоб вона сама зробила правильно».