Мій аналіз нового дослідження Банку Італії показує, що хайп навколо стейблкоїнів як панацеї для транскордонних переказів не витримує критики. Центральний банк провів масштабний тест, порівнявши перекази на $200 USDC у десяти двосторонніх коридорах між Італією та такими країнами, як Бразилія, Аргентина, Японія, ОАЕ та ПАР. Результати виявилися тверезими.
Цифри, які ламають стереотипи
Підсумкова вартість стейблкоїн-транзакцій коливалася від скромних 0,3% до шокуючих 9% залежно від напрямку. Головний висновок: усі переваги блокчейну нівелюються на етапі конвертації у фіат та інтеграції з місцевими платіжними системами. У коридорах із розвиненою інфраструктурою миттєвих платежів розрахунки займали менше 20 хвилин, але там, де такої системи немає, терміни розтягувалися на один-два робочі дні — точно як у традиційних банків.
Ключові витрати пов'язані зовсім не з комісіями блокчейну, як багато хто вважає, а з обмінними операціями та якістю локальних платіжних мереж. Для порівняння: середня світова вартість переказів за даними Світового банку — 6,65%. У більшості досліджених коридорів стейблкоїни справді виявилися дешевшими за цей рівень, але при прямому порівнянні з Wise виграш зафіксовано лише у трьох із семи порівнянних напрямків.
Прихований потенціал і регуляторні парадокси
Автори дослідження слушно зазначають: реальний ефект стейблкоїнів проявиться лише тоді, коли їх можна буде витрачати безпосередньо на товари та послуги, без зворотної конвертації в місцеву валюту. Поки ж ми спостерігаємо лише проміжний етап еволюції.
Окремої уваги заслуговує висновок про регулювання: заборонні заходи не усувають попит на «стабільні монети», а лише ускладнюють їх використання роздрібними клієнтами. При цьому нагадаю, що в липні ринкова капіталізація стейблкоїнів впала більш ніж на $10 млрд від травневого піку, до ~$310 млрд, що стало найбільшим місячним відтоком з часів краху Terra у 2022 році.
Мій вердикт: стейблкоїни поки що не є революцією в грошових переказах, а радше нішевим інструментом. Їхнє майбутнє залежить не від технології, а від здатності індустрії створити безшовні мости з традиційними фінансами. До тих пір інвесторам і користувачам варто тверезо оцінювати реальні витрати, а не маркетингові обіцянки.