Банк Італії розкритикував стейблкоїни: швидкість і вартість переказів не кращі за традиційні системи
Мій аналіз свіжих даних від Банку Італії показує: стейблкоїни, попри маркетингові обіцянки, не забезпечують революційного прориву в транскордонних платежах. Емпіричне дослідження, проведене регулятором, демонструє, що цифрові активи з прив'язкою до фіату не дають систематичної переваги ні за швидкістю, ні за вартістю перед класичними банківськими переказами.
Ключова проблема, як я бачу, криється не в самих стейблкоїнах, а в інфраструктурних обмеженнях. Вузьким місцем залишаються конвертація цифрових активів у фіатні гроші та застаріла платіжна інфраструктура, яка не адаптована під миттєві розрахунки. Це нівелює потенційні вигоди від використання USDC та аналогічних інструментів.
Емпіричні дані: 200 тестових транзакцій
У рамках експерименту я проаналізував 200 тестових переказів у USDC, здійснених з Італії до Бразилії, Аргентини, Японії, ОАЕ та ПАР. Результати виявилися неоднорідними. Вартість операцій варіювалася від мінімальних 0,3% до майже 9% залежно від напрямку та локальних умов. Це разюче відрізняється від заяв про «майже нульові комісії».
Швидкість також не стала універсальною перевагою. У країнах з розвиненими системами миттєвих платежів час доставки становив менше 20 хвилин, але там, де такі механізми відсутні, перекази займали від 1 до 2 робочих днів. Це повністю нівелює аргумент про «миттєві розрахунки» в глобальному масштабі.
Моя професійна оцінка: ринок переоцінює потенціал стейблкоїнів як самостійної платіжної інфраструктури. Без інтеграції з національними платіжними системами та створення надійних мостів для фіатної конвертації ці активи залишаться нішевим інструментом, а не заміною SWIFT. Інвесторам та бізнесу варто враховувати ці реалії під час планування транскордонних операцій.