Ринок стейблкоїнів вступає в нову, зрілу фазу розвитку. Вперше за чотири роки ми спостерігаємо скорочення загальної капіталізації цього сегменту, яка знизилася приблизно на $10 млрд від травневого піку і тепер становить близько $300 млрд. Однак, всупереч усім очікуванням, обсяг операцій зі стейблкоїнами в червні досяг історичного максимуму в $1,79 трлн.

Це не просто статистична аномалія, а зміна фундаментальної парадигми. Раніше кореляція між розміром ринку та його активністю була прямою та очевидною. Зараз же ми бачимо, що ринкова капіталізація USDT від Tether скоротилася з $190 млрд у травні до $184 млрд, а USDC впав з березневого піку близько $80 млрд до $74 млрд. Загальне зниження склало близько 3%, що кардинально відрізняється від обвалу на 26% у 2022 році. Це помірне, але показове стиснення.

Швидкість обігу — новий головний метрик

Ключовий висновок, який я роблю з цих даних: настав час оцінювати ринок не за розміром «резервуара», а за швидкістю потоку. Червневі обсяги в $1,79 трлн виявилися на 63% вищими за травневі та на цілих 125% вищими за показники річної давності. Раніше вважалося, що зростання капіталізації — головна ознака прийняття стейблкоїнів. Тепер же пропозиція падає, а використання зростає.

За розрахунками Standard Chartered, оборотність стейблкоїнів досягла приблизно шести разів на місяць — це вдвічі більше, ніж два роки тому. Економісти Visa пішли ще далі, оцінивши цей показник у 13,56 раза за квартал проти 1,65 у готівкової грошової маси США. Іншими словами, стейблкоїни працюють у вісім разів інтенсивніше за банківський долар.

Причина цього зсуву криється в новому регулюванні. Закон GENIUS, ухвалений у липні 2025 року, заборонив емітентам виплачувати дохід власникам стейблкоїнів. У результаті вільні кошти хлинули в токенізовані фонди казначейських облігацій, обсяг яких уже майже досяг $16 млрд. Це призвело до того, що USDT дедалі більше слугує доларовою «заначкою» для країн, що розвиваються, лежачи великими сумами майже без руху, тоді як USDC перетворився на розрахунковий інструмент для інституційних платежів.

Зміна моделі б'є і по самих емітентах. Їхній дохід будується на відсотках з резервів, тому при незмінному випуску та зростаючому обігу виграють платіжні мережі, які беруть комісію за операції, а не ті, хто заробляє на грошах, що лежать без діла.

Мій аналіз: Цей парадокс — найпотужніший сигнал зрілості ринку. Ми переходимо від епохи спекулятивного накопичення до ери реального використання. Інфраструктурні гіганти на кшталт Visa та Mastercard уже переорієнтувалися на розрахунки в стейблкоїнах, і їм абсолютно неважлива капіталізація. Для них важлива ліквідність та швидкість. Інвесторам варто перестати дивитися на розмір ринку та почати стежити за оборотами — саме вони диктують майбутнє криптоекономіки.