Чиказька товарна біржа (CME) знову вивела на ринок ф'ючерсні контракти на окремі акції, цього разу охопивши 55 найбільш ліквідних паперів американського ринку. Інструменти торгуються 23 години на добу, включаючи вихідні, з розрахунками у грошовій формі та кредитним плечем. Однак, на моє глибоке переконання, ця ініціатива не несе реальної цінності для приватних інвесторів.
Аналізуючи цю подію, я доходжу висновку, що CME повторює помилки минулого. Ще у 2002 році біржа зробила аналогічну спробу, яка закінчилася гучним провалом. Тоді, після ухвалення Закону про модернізацію товарних ф'ючерсів (2000 р.), виникла плутанина в регулюванні між SEC та CFTC. Брокери просто не розуміли, як виконувати ці контракти. Більше того, цей закон вивів з-під нагляду позабіржові деривативи, що, як показала криза 2008 року, призвело до неконтрольованого зростання ринку кредитних дефолтних свопів.
Але головна причина невдачі 2002 року, на мою думку, була простою: ф'ючерси на акції не давали інвесторам жодної економічної переваги перед уже існуючими інструментами, насамперед — біржовими опціонами. Дробова ліквідність, фрагментована за окремими акціями, стала ахіллесовою п'ятою продукту.
Чому CME повернулася до цієї ідеї?
Я бачу дві ключові причини. По-перше, радикально змінилася поведінка роздрібних інвесторів. Американські приватні трейдери сьогодні як ніколи активно використовують кредитне плече. Безкоштовні комісії, кредитні ETF, опціони з виконанням «0 DTE» та криптовалютні безстрокові контракти — все це ознаки того, що я називаю «роздрібним плечем». До 2008 року такого попиту на ризик просто не існувало.
По-друге, і це, мабуть, навіть важливіше, CME зайняла оборонну позицію. Такі платформи, як Coinbase, Robinhood та Hyperliquid, активно борються за того самого роздрібного клієнта. Боротьба йде за «канали збуту» — за те, хто стане «універсальним брокером». Гроші поводяться як гравітаційне поле: чим більша маса, тим сильніше притягнення. У цій гонці самим продуктом стає не ф'ючерс, а інвестор. Його готовність торгувати конвертується в прибуток для маркетмейкерів та високочастотних трейдерів.
Чому опціони, а не ф'ючерси?
З моєї точки зору, для роздрібного інвестора реальний вихід — це опціони. Саме вони дають найкраще асиметричне плече з високою опуклістю та довгим терміном дії. Безстрокові контракти, навпаки, я вважаю небезпечними для приватних трейдерів. Повністю згоден з головою CME Террі Даффі: перпетуали — поганий продукт для роздрібної торгівлі, оскільки інвестори не можуть контролювати результат і ризикують потрапити під ліквідацію з боку інституціоналів.
Цінність опціону — у часі. Строк — це актив, який заслуговує на премію. Власник опціону отримує право, але не зобов'язання розпоряджатися цим часом на свій розсуд. Проводячи історичну паралель, я бачу, що в майбутніх суперечках навколо закону CLARITY найважливішим виявиться непомітний пункт про позабіржові деривативи, подібно до того, як «лазівка Enron» стала ключовою в кризі 2008 року.
Моя професійна думка: CME намагається осідлати хвилю роздрібного попиту на плече, але пропонує продукт, який не дає приватному інвестору жодної структурної переваги перед великими гравцями. Роздрібним трейдерам варто зосередитися на опціонах, а не на ф'ючерсах, які лише посилюють їхню вразливість перед інституційним капіталом.