Влада Нью-Йорка запустила публічний реєстр власників дорогої нерухомості, що викликало різку реакцію з боку ключових фігур криптоіндустрії. На їхню думку, такий крок не лише порушує базові принципи конфіденційності, але й створює серйозні ризики для фізичної безпеки заможних громадян, включаючи криптоінвесторів.
Йдеться про додатковий оціночний реєстр, пов'язаний із новим щорічним збором за неосновне місце проживання (pied-à-terre). Захід, анонсований мером Зоханом Мамдані та губернатором Кеті Гокул, передбачає податок на будинки, кондомініуми та кооперативні квартири вартістю від $5 млн, якщо власник проживає за межами міста. Очікується, що збір принесе бюджету близько $500 млн на рік.
24 липня Департамент фінансів Нью-Йорка відкрив реєстр для публічної перевірки до 31 грудня 2026 року. Відомство підкреслило, що список ширший за остаточне коло платників, однак це не заспокоїло критиків.
Агрегація даних як нова загроза
Ключова претензія спільноти — не в публічності інформації як такої (дані про нерухомість у Нью-Йорку й раніше були доступні), а в її агрегації та зручному пошуку. Засновник Uniswap Хайден Адамс назвав це «масовим доксингом», зазначивши, що база охопила надто широке коло об'єктів, включаючи основне житло багатьох людей. «До біса всіх, хто до цього причетний, це неймовірно небезпечно», — написав він.
CEO Helius Мерт Мумтаз назвав ситуацію «тривожною», вказавши, що влада перетворила розрізнені публічні записи на централізований ресурс, який цілеспрямовано виділяє заможних людей. Партнер Castle Island Ventures Нік Картер додав, що такий список може стати «картою цілей» для злочинців, особливо на тлі зростання кількості атак із фізичним примусом.
Статистика насторожує
За даними CertiK, у першому півріччі 2026 року зафіксовано 52 підтверджені атаки з фізичним примусом (так звані «wrench attacks»). Фінансова експозиція за ними досягла $124,1 млн — зростання майже в 12 разів порівняно з аналогічним періодом 2025 року. Основним типом таких злочинів стали вторгнення в будинки, причому 39 із 52 випадків припали на Європу, а 33 — на Францію.
Мій аналіз: Цей інцидент — яскравий приклад того, як державні ініціативи, навіть із благими намірами, можуть вступати в пряму суперечність із безпекою криптоспільноти. В епоху, коли офлайн-загрози для власників цифрових активів стають дедалі витонченішими, створення загальнодоступного «списку багатих» — це не просто бюрократичний прорахунок, а потенційний каталізатор злочинності. Ринку потрібні не лише прозорі податкові механізми, але й адекватні заходи захисту персональних даних. Інакше ми ризикуємо отримати ситуацію, де публічна інформація стає зброєю проти тих, кого вона має контролювати.