На форумі Energy Investors Forum у Далласі провідні експерти галузі дійшли згоди: бум навколо інфраструктури для штучного інтелекту — не бульбашка, а довгостроковий тренд. Однак для біткоїн-майнерів, які розглядають диверсифікацію в бік ШІ, критично важливим є вибір стратегії. Засновник Alpine Fox зазначив, що попит на ШІ-інфраструктуру збережеться на горизонті 20–30 років, незважаючи на можливі корекції ринку.
Головна дилема для майнерів — вибір операційної моделі. Перший варіант — придбання власних GPU. Це обіцяє вищу маржинальність і контроль, але пов'язане з серйозними ризиками: необхідністю фінансування дороговартісного обладнання, швидким моральним старінням чипів та зобов'язанням підтримувати постійне завантаження потужностей. Як підкреслив експерт, рішення володіти GPU має бути економічно обґрунтованим.
Другий, більш консервативний шлях — колокація. У цій моделі майнер виступає в ролі постачальника інфраструктури: продає простір, електроенергію, охолодження та воду, тоді як клієнт розміщує власне «залізо». Такий підхід, на думку аналітиків, нагадує ринок нерухомості та значно спрощує залучення фінансування. Саме цим шляхом пішли компанії IREN та Cipher Digital, які починали як біткоїн-майнери та успішно переключилися на ШІ-послуги. Яскравий приклад — п'ятирічний контракт IREN з Microsoft на суму близько $9,7 млрд на постачання хмарної інфраструктури на базі чипів Nvidia GB300.
Чи готові існуючі майданчики до ШІ?
Реальність така, що більшість діючих майнінгових об'єктів не підходять для високонавантажених ШІ-дата-центрів. Переобладнання обходиться дорого та складно. Учасники форуму запропонували розглядати майнінг як гнучке навантаження: він може тимчасово монетизувати надлишкову електроенергію на етапі будівництва ШІ-кампусу та відключатися, коли потужність потрібна для дорожчих обчислень.
Однак, як зазначив засновник SATOKIE Джей Сапата, при конкуренції за відповідну підстанцію майнінг завжди програє ШІ в бізнес-привабливості. Будівництво майнінгового майданчика обходиться в $200 000–300 000 на 1 МВт, тоді як ШІ-інфраструктура — понад $10 млн на 1 МВт без урахування чипів. Проміжна схема життєздатна лише за наддешевої електроенергії (близько $0,06–0,08 за кВт·год). За вищих цін економіка майнінгу стає недоцільною, і девелоперу вигідніше одразу будувати ШІ-центр.
Учасники панелі підкреслили, що енергія — лише початок. ШІ-орендарям потрібні дублюючі лінії зв'язку, резервні генератори, складні системи охолодження та рівень доступності 99,999%. Типові майнінгові об'єкти у віддалених локаціях, побудовані за спрощеними стандартами, для цього нереалістичні. Перетин двох моделей закінчується на землі, підстанції та трансформаторах.
Більш стійкою версією гібридної схеми названо майданчики з власною генерацією. Газові електростанції часто мають надлишкову потужність, яку може забирати майнінг, тоді як ШІ-майданчик використовує гарантоване навантаження. При цьому дорогі GPU для такої гнучкості не підходять, а довгострокові ШІ-контракти несуть ризик концентрації. За оцінками спікерів, до наступного халвінгу у 2028 році щонайменше один великий орендар або кредитор у сегменті ШІ може допустити дефолт.
Мій експертний аналіз: Ринок вступає у фазу зрілості, де майнерам доведеться робити стратегічний вибір. Гонитва за GPU без чіткого плану монетизації — шлях до збитків. Фокус на інфраструктурі, енергії та гнучкості — ось що дозволить не лише вижити, а й отримати вигоду з буму ШІ, не повторюючи помилок минулих циклів.