Модель баг-баунті, яка десятиліттями слугувала фундаментом кібербезпеки, переживає системну кризу. Шведський розробник Даніель Стенберг, який понад 30 років підтримує бібліотеку cURL, нещодавно оголосив про закриття програми винагород на HackerOne. Причина — лавина звітів про вразливості, згенерованих нейромережами, які виглядають переконливо, але не містять реальних загроз. Слідом за ним аналогічне рішення ухвалили розробники Nextcloud.
Економіка баг-баунті будувалася на дефіциті кваліфікованих дослідників. Штучний інтелект зняв це обмеження за лічені місяці. За оцінками технічного директора компанії Minimus Джона Морелло, частка справжніх заявок впала з 15% до менш ніж 5%. Решта — правдоподібний, але порожній ІІ-шум («слоп»), який генерується швидше, ніж аналітики встигають його відхиляти.
Три типи заявників у новій реальності
Директор з інформаційної безпеки Sophos Росс Маккерчар виділяє три категорії учасників ринку: новачки, які сліпо довіряють ІІ-моделям; досвідчені дослідники, яких вводять в оману галюцинації нейромереж; та організовані команди, що перетворили ІІ-агентів на конвеєр масової подачі заявок, орієнтований на обсяг, а не на точність.
Найбільші платформи реагують жорстко. HackerOne запустила систему фільтрації Hai Triage, а Bugcrowd запровадила обов’язкову верифікацію особи, CAPTCHA та блокування акаунтів за 10 відхилених репортів поспіль. Рішення cURL та Nextcloud — не капітуляція, а раціональна відповідь на економіку, яка перестала працювати.
Експеримент Anthropic: швидкість виявлення перевершила швидкість виправлення
Масштаб проблеми став очевидним після запуску Claude Mythos 5 від Anthropic. Модель, здатна автономно знаходити вразливості нульового дня та писати робочі експлойти, просканувала понад 1000 open-source проєктів. Результат: 23 019 потенційних проблем, з яких 6202 визнані пріоритетними або критичними. Незалежна перевірка підтвердила понад 90% знахідок як реальні вразливості. При цьому виправлено менше 1%.
Особливо показові три знахідки: 27-річна вразливість в OpenBSD, яка дозволяє віддалено обрушити сервер; 16-річна в FFmpeg, яку не помітили 5 мільйонів автоматичних тестів; та ланцюжок в ядрі Linux, що дає повний контроль над пристроєм. Ні Claude Mythos 5, ні аналогічна GPT-5.5-Cyber від OpenAI не отримали публічного релізу — індустрія не встигає закривати дірки, які вони знаходять у тестовому режимі.
Ринок зміщується в бік ексклюзивності
ІІ-слоп обвалив ціну на прості вразливості. Google знизила базові винагороди за помилки пам’яті в Chrome до $500, а Apple, Microsoft та Google змушені платити безпрецедентні премії за складні, підтверджені експлойти. Стеля винагороди за прихований доступ до ядра iOS досягла $2 млн, а за zero-click експлойт із закріпленням у чіпі Titan M — $1,5 млн. Це не благодійність, а вимушена оборона від тіньового ринку, де за повний ланцюжок атаки пропонують до $7 млн.
Усі учасники ринку сьогодні полюють на невелику групу інженерів, чиє вміння збирати складні експлойти вручну коштує мільйони на тлі дешевої автоматизації.
Регулятори посилюють тиск
З 11 вересня 2026 року набирає чинності Cyber Resilience Act ЄС, який вимагає від компаній, що продають підключені пристрої, повідомляти про активно використовувані вразливості протягом 24 годин. Штраф — до €15 млн або 2,5% глобального доходу. Закон вимагає працюючого каналу прийому заявок, який вже захлинається від ІІ-шуму. Якщо cURL могла закрити програму, покладаючись на волонтерів, то у корпорацій такої опції немає.
Проблема ускладнюється тим, що навіть старі та дешеві моделі здатні відтворювати знахідки Anthropic. Експеримент компанії Aisle показав, що малі нейромережі з 3,6–5,1 млрд параметрів при правильній подачі контексту успішно виявляють ключові вразливості.
Криза в кібербезпеці — перший симптом фундаментального зсуву. ІІ виступає виробником знахідок у масштабі, немислимому три роки тому, а людина залишається єдиною ланкою, здатною їх верифікувати та виправити. Схожа динаміка вже проглядається в юриспруденції та виробництві контенту. В усіх сферах намічається поділ праці: ІІ виробляє продукт, фахівець несе відповідальність за якість.
Мій аналіз: Індустрія опинилася в пастці власного прогресу. Швидкість виявлення вразливостей відірвалася від швидкості їх виправлення, і цей розрив лише зростатиме. Питання не в тому, хто знайде більше дірок, а в тому, хто зможе їх закрити. Відповіді поки немає ні у вендорів, ні у регуляторів.