У світі кібербезпеки стався тектонічний зсув. Шведський розробник Даніель Стенберг, який майже три десятиліття підтримує бібліотеку cURL — критичну інфраструктуру для мільярдів пристроїв, — у січні 2026 року закрив програму баг-баунті на HackerOne. Слідом за ним у квітні того ж року аналогічне рішення ухвалив Nextcloud. Причина не у відсутності вразливостей, а в їхньому надлишку, породженому штучним інтелектом.

Модель, за якої дослідник знаходить баг, повідомляє про нього та отримує винагороду, зруйнувалася під натиском ІІ-слопу. Технічний директор компанії Minimus Джон Морелло наводить тверезу статистику: частка справжніх заявок впала з 15% до менш ніж 5%. Решта — переконливі, але хибні звіти, генеровані нейромережами швидше, ніж живі аналітики встигають їх відхиляти.

Три типи заявників у новій реальності

Директор з інформаційної безпеки Sophos Росс Маккерчар виділив три категорії мисливців за багами в епоху ІІ:

  • Новачки — проганяють код через ІІ та надсилають результат, не перевіряючи його достовірність;
  • Досвідчені дослідники — довіряють ІІ-агентам, які переконливо звітують про неіснуючі проблеми;
  • Команди — будують конвеєри масової подачі заявок, орієнтуючись на обсяг, а не на точність.

HackerOne вже запустила систему Hai Triage на базі ІІ для фільтрації згенерованих заявок, а Bugcrowd запровадила обов'язкову верифікацію особи, CAPTCHA та жорсткі блокування. Але це напівзаходи. Рішення cURL та Nextcloud — раціональна відповідь на економіку, яка перестала працювати.

Експеримент Anthropic: швидкість виявлення випередила швидкість виправлення

Масштаб проблеми став очевидним після тестування Claude Mythos 5 — моделі, здатної автономно знаходити вразливості нульового дня та писати робочі експлойти. У рамках Project Glasswing модель просканувала понад тисячу проєктів з відкритим кодом, виявивши 23 019 потенційних проблем. З 1752 перевірених знахідок понад 90% підтвердилися як реальні вразливості. Однак виправити вдалося менш ніж 1%.

Це катастрофічний розрив: швидкість виявлення вперше в історії відірвалася від швидкості верифікації та патчингу. Mythos 5 знайшов 27-річну вразливість в OpenBSD, 16-річну в FFmpeg (яку не помітили 5 мільйонів автоматичних тестів) і ланцюжок у ядрі Linux, що дає повний контроль над пристроєм.

Ринок вразливостей: від масового до ексклюзивного

ІІ-слоп знецінив прості баги. Google знизила базові нагороди за помилки пам'яті в Chrome до $500, а Apple підняла стелю за прихований доступ до ядра iOS до $2 млн. Microsoft запустила конкурс Zero Day Quest на $5 млн. Але це не благодійність — це боротьба з тіньовим ринком, де приватні брокери платять до $7 млн за повний ланцюжок атаки. Усі полюють на невелику групу інженерів, чиї навички коштують мільйони на тлі дешевої автоматизації.

Регуляторний цугцванг

11 вересня 2026 року набуває чинності Cyber Resilience Act ЄС, який вимагає від компаній повідомляти про активно використовувані вразливості протягом 24 годин. Штраф — до €15 млн або 2,5% глобальної виручки. Закон вимагає працюючого каналу прийому багів, який захлинається від ІІ-слопу. Якщо cURL могла закрити програму, покладаючись на волонтерів, то у корпорацій, що продають софт у ЄС, такої опції немає.

Проблема ускладнюється тим, що навіть дешеві ІІ-моделі здатні відтворювати знахідки Anthropic. Компанія Aisle показала, що малі моделі з 3,6–5,1 млрд параметрів за правильного налаштування успішно знаходять критичні вразливості.

Мій аналіз: Криза в кібербезпеці — це лише перший симптом фундаментального зсуву. ІІ став виробником знахідок у масштабі, немислимому три роки тому, а людина залишається єдиною ланкою, здатною їх верифікувати. Схожа динаміка вже помітна в юриспруденції та контент-виробництві. Епоха, коли головною проблемою було виявлення вразливостей, закінчилася. Нове вушко голки — верифікація, пріоритизація та патчинг. І хто закриє цей розрив, поки не знають ні вендори, ні регулятори. Інвесторам варто придивитися до стартапів, які автоматизують саме ці процеси, а не пошук багів.