Казахстан запроваджує стратегічний майнінг: нові правила гри для криптоіндустрії
Уряд Казахстану офіційно затвердив правила стратегічного цифрового майнінгу, які набудуть чинності з 1 серпня. Це знаковий крок для республіки, який остаточно легалізує державну участь у видобутку криптовалют на особливих умовах.
Згідно з документом, стратегічний майнінг являє собою роботу за виділеною квотою на електроенергію за граничними тарифами. Натомість майнери зобов'язані передавати частину видобутих активів державі. Ці монети спочатку спрямовуються до автономного кластерного фонду «Астана Хаб», а потім передаються в довірче управління АТ «Національна інвестиційна корпорація Національного Банку Казахстану» для подальшого інвестування в Національний стратегічний крипторезерв.
Для участі в програмі майнери повинні подати заяву через канцелярію уповноваженого органу або державну електронну базу. Вимоги до учасників досить жорсткі: необхідно мати дата-центр потужністю не менше 150 МВт, підключення до мереж від підстанцій 35 кВ і вище з дозволеною потужністю не менше 1 МВт, обладнання з хешрейтом кожної одиниці не менше 150 TH/s. Крім того, потрібна відсутність заборгованостей за обов'язковими платежами, два договори з операторами зв'язку, сервісний центр і кваліфікований персонал на майданчику.
У разі відмови через невідповідності майнер може подати заяву повторно після їх усунення, за винятком випадків, пов'язаних з відсутністю вільного обсягу електроенергії. Після схвалення необхідно укласти договори з «Астана Хаб» та енерговиробничою організацією, а також створити новий криптогаманець для розподілу видобутих активів.
Важливо, що правила допускають поєднання стратегічного майнінгу зі звичайною діяльністю з цифрового майнінгу. Одночасно затверджено порядок розподілу цифрових активів, що підлягають передачі до Національного стратегічного крипторезерву, що нагадує нещодавній указ президента Касим-Жомарта Токаєва про стимулювання криптоіндустрії.
Мій аналіз: Казахстан робить ставку на масштаб — вимоги до потужності обладнання та інфраструктури відсікають дрібних гравців, концентруючи стратегічний майнінг у руках великих індустріальних операторів. Це може призвести до консолідації ринку та підвищення прозорості, але також створює ризики монополізації, якщо держава почне диктувати умови постачання активів до резерву. У довгостроковій перспективі така модель може стати прикладом для інших країн, які шукають баланс між контролем та інноваціями.