21 липня Держдума ухвалила резонансний законопроєкт «Про цифрові валюти та цифрові права», причому одразу в другому та третьому читаннях. Від моменту витоку першої версії документа навесні криптоспільнота була в напрузі: головне питання — чи легально зберігати цифрові активи на апаратних гаманцях на кшталт Ledger або Trezor? Термін «холодний гаманець» у тексті відсутній, але за громіздким формулюванням «адреси-ідентифікатори, що не адмініструються цифровим депозитарієм» ховається саме він. Розібратися в цій юридичній головоломці без допомоги експерта практично неможливо.

Два контури: російський та іноземний

Засновник юридичної компанії GMT Legal Андрій Тугарін детально розібрав ситуацію. Ключова ідея закону — поділ усіх сховищ криптовалюти на два контури: російський та іноземний.

Російський контур — це все, що керується цифровими депозитаріями. Усередині нього є два варіанти зберігання: цифровий рахунок (монети лежать не у вас, ви бачите лише цифру на екрані депозитарію) та гаманець під контролем депозитарію (доступ надає депозитарій, будь-яка операція — тільки з його згоди). Тугарін з іронією зазначає, що перший варіант нагадує роботу CEX-бірж, і «вау не сталося».

Іноземний контур — усе інше. Сюди потрапляють апаратні гаманці, некастодіальні гарячі гаманці та адреси на іноземних біржах. Закон визначає власника такої крипти через ключ: «власником визнається особа, яка володіє ключем доступу». Простіше кажучи, у кого ключ — того й крипта.

Кордон на замку

Свобода закінчується на межі між контурами. Вивести монети з російського депозитарію можна, але з двома жорсткими умовами. По-перше, фізична особа повинна пройти тест на розуміння ризиків та ознайомитися з повідомленням. По-друге, адреса, куди йдуть гроші, має адмініструватися іноземною організацією, яка за своїм законодавством має право на таке адміністрування.

Це означає, що вивести крипту безпосередньо на свій Ledger або некастодіальний гаманець не можна — ніхто їх не адмініструє, у цьому їхня суть. Тугарін прямо попереджає: «Із російського ЦД вам заборонено безпосередньо переводити на свій холодний гаманець». Застереження «якщо інше не передбачено Банком Росії» залишає теоретичну можливість для послаблень, але поки двері зачинені.

Винятки зроблено для трьох категорій: обмінники (можуть тримати власні кошти поза депозитарієм, але не гроші клієнтів), учасники ЗЕД (для розрахунків за зовнішньоторговельними контрактами) та майнери з реєстру (отримують добуті монети на свої адреси та продають їх нерезидентам).

Таким чином, зберігати крипту можна, взагалі не заводячи її в російський контур. Але дорога між контурами одностороння: занести монети в прозорий для держави периметр легко, а вивести назад на гаманець, де ключі тільки у вас, — не можна.

Мій експертний висновок: закон створює ілюзію свободи для власників холодних гаманців, але фактично вводить «цифрову залізну завісу» між децентралізованим зберіганням та регульованим обігом. Російським криптоінвесторам, які хочуть зберегти повний контроль над своїми активами, доведеться або взагалі не взаємодіяти з місцевими депозитаріями, або змиритися з тим, що зворотний шлях до self-custody буде заблоковано.