Прийнятий Держдумою 21 липня закон «Про цифрові валюти та цифрові права» не лише легалізує купівлю та зберігання криптовалют, але й жорстко регламентує їхнє просування. Всупереч очікуванням, окремого розділу про рекламу в документі немає — усі обмеження та винятки акуратно вписані в першу статтю. У підсумку ми отримуємо чітку конструкцію: три заборони та три винятки. Давайте розберемо, що зміниться з 1 вересня 2026 року, коли закон набуде чинності.

Три стовпи заборони: платежі, непідготовлені інвестори та обмін на цінні папери

Перша і наймасштабніша заборона — реклама криптовалюти як засобу платежу. Частина 9 статті 1 сформульована гранично широко: під заборону потрапляє не лише пряма реклама («оплатіть підписку в USDT»), але й будь-яке «поширення інформації» про використання цифрових валют як оплати товарів, робіт або послуг. Це створює сіру зону для ЗМІ та блогерів: де закінчується інформування і починається заборонене просування — покаже лише практика.

Друга заборона відсікає від рекламних оферт тих, хто не має права купувати крипту. Частина 11 статті 1 забороняє робити пропозиції про придбання цифрових валют особам, за яких брокер не може здійснити угоду відповідно до статті 31. На практиці це означає, що будь-яка масова реклама крипти стає неможливою: у будь-якій широкій аудиторії гарантовано знайдуться непротестовані громадяни, а оферти їм заборонені.

Третя, вузька, але показова заборона стосується публічних оферт про обмін криптовалют на цінні папери (акції, облігації). Частина 12 статті 1 прямо закриває цю лазівку, що логічно вписується в загальну концепцію захисту ринку капіталу.

Три легальні коридори: ЗЕД, свої клієнти та квалінвестори

Заборони не тотальні. Закон залишає три чіткі напрямки для просування.

Перший коридор — зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД). Частина 10 статті 1 прямо виводить з-під інформаційної заборони розрахунки за зовнішньоторговельними контрактами. Сервіси, які допомагають бізнесу оплачувати імпорт у стейблкоїнах, можуть спокійно рекламувати свої послуги. Весь закон побудований так, що ЗЕД виведена з-під більшості обмежень.

Другий коридор — робота з перевіреною аудиторією. Логіка частини 11 діє в обидві сторони: раз оферти заборонені тим, для кого брокер не може купити крипту, то протестованим клієнтам у межах ліміту та за дозволеними монетами пропонувати купівлю можна. Ринок реклами, найімовірніше, мігрує всередину ліцензованих майданчиків: додатки брокерів, особисті кабінети, розсилки для клієнтів зі складеним тестом. Там, де майданчик знає статус адресата, оферта легальна.

Третій коридор — кваліфіковані інвестори. Частина 15 статті 31 дозволяє організатору торгів допускати до обігу на організованих торгах цифрові валюти, не включені до «білого списку» ЦБ, але суворо для квалінвесторів і без виходу на широку публіку. Альткоїни, які не пройшли жорстку формулу ЦБ (капіталізація понад 5 трлн рублів, обіг понад 1 трлн на день), можна просувати — але лише серед кваліфікованих інвесторів і без публічного доступу.

Висновки аналітика

Масова публічна реклама крипти в Росії фактично заборонена. Ринок просування не помре, а переїде: виграють ті, у кого вже є власна клієнтська база та ліцензія — брокери, обмінники з реєстру ЦБ, банки. Програють зовнішні рекламні канали: медійка, блогерські інтеграції та перформанс на широку аудиторію потрапляють під удар першими. Це класичний сценарій регуляторного «закручування гайок»: держава хоче контролювати не лише сам актив, але й інформацію про нього, залишаючи легальні лазівки лише для професійних та зовнішньоекономічних гравців.