Останнім часом у криптоспільноті та фінтех-секторі все частіше лунають скептичні ноти щодо необанків. Мій аналіз, заснований на детальних розрахунках одного з провідних аналітиків DeFi, підтверджує: запуск власного необанку — це шлях до збитків, а не до прибутку. Витрати на карткові операції буквально «з'їдають» значну частину кожного заробленого клієнтами долара.
Анатомія збитків: що ховається за красивою оболонкою
Давайте розберемо фінансову модель на конкретному прикладі. Візьмемо необанк із щомісячним оборотом у $5 млн, що працює на зовнішній інфраструктурі. Перша і найвагоміша стаття витрат — це мінімальні платежі партнерам. На емітента, процесинг і програму лояльності йде від $15 000 до $65 000 щомісяця.
Обробка платежів — не менш витратний елемент. Процесинг і мережеві витрати «з'їдають» від $10 000 до $30 000 на місяць. Додайте сюди обслуговування клієнтів: верифікація, випуск карток і підтримка потребують від $7 000 до $26 000 щомісяця.
Окремий і вкрай болючий пункт — спори та шахрайство. Втрати за спірними операціями та від дій зловмисників становлять від $17 000 до $27 000 на місяць. У сумі лише ці «зовнішні» витрати за картковими операціями становлять від $60 000 до $160 000 на місяць, або 1,1–3,2% від кожного витраченого клієнтом долара. І це без урахування зарплат, розробки, юристів, бонусів, хмарної інфраструктури та витрат на залучення користувачів.
Комісії не рятують: чому математика не сходиться
Частково ці витрати можна покрити за рахунок міжбанківської комісії (interchange fee). Однак тут криється ключова проблема. У Європі споживча комісія жорстко обмежена — лише 0,2–0,3%. У США структура інша: $0,21 плюс 0,05% від суми операції, до чого може додаватися $0,01 за ризик шахрайства.
Різниця в ставках колосальна. Для споживчого дебету Visa в Європі міжбанківська комісія становить лише 0,1–0,2%, тоді як для комерційних карток вона сягає 2–3%. Але навіть зібрану комісію необанк отримує не повністю. Більшість таких сервісів залишають собі близько 70% міжбанківської комісії, а решта 30% йдуть платформі-посереднику та банку-партнеру.
У підсумку економіка необанку складається непросто. Навіть за помітних оборотів доходи від комісій насилу покривають витрати на карткові операції, а самі цифри сильно варіюються від регіону до регіону.
Моя експертна думка: Ринок необанків перегрітий, і його «легкість» — ілюзія. Для виживання таким проєктам необхідно або масштабуватися до гігантських обсягів, або знаходити нішеві рішення, наприклад, інтеграцію з DeFi та стейблкоїнами, де комісійне навантаження принципово інше. Без цього більшість необанків приречені на стагнацію або збитки.